https://nspu.com.ua/novini/mi-mriiemo-sluzhiti-nashim-sim-yam-sluzhit-narodovi-sluzhit-jogo-sinam/

Івент. Презентація. Сергій Мартинюк. “Українці – люди Сонця Неба”. Ірпінь. (погляд з боку)  
7 лютого, у Всесвітній день читання вголос, вирішив заскочити до Ірпінської міської бібліотеки імені Максима Рильського на такий-собі івент. По-перше, проводилась презентація книжки мого доброго знайомого і першого творчого наставника Мартинюка Сергія Яковича, а по-друге відбувалися читання вголос прозових і віршованих творів. Сів я, значить, став слухать декламації, дивитись нашвидкуруч склепані презентації і таке інше – знудився трохи. Правду кажучи, в питаннях організації подій і акцій нашій бібліотеці є куди рости, більше того – потрібно, необхідно рости. Мабуть, це через те, що серед керівництва мало молодих людей, які могли б додати креативу й втілити вжиття низку передових проєктів задля створення дійсно потужного культурного й літературного осередку в Ірпені. Звісно, беручи до уваги нинішній економічний і політичний стан країни, не маю права відкрито критикувати якість проведення нинішніх заходів, але все ж дозволю собі закинути вудку на майбутнє.Моя сонливість зникнула тоді, коли слово надали Сергію Мартинюку для презентації книги “Українці – люди Сонця Неба”. Я й раніше бував на його презентаціях, раніше вже чув більшість промовлених ним фраз, але й цього разу із задоволенням прослухав все від початку і до кінця. Мартинюк – націоналіст мистецького калібру, загартований у боях, чиї слова щирі й відверті, а ідеї водночас радикальні і величні, подекуди провокативні, але правдиві. Він своєю творчістю гартує і додає сил жити і творити. Він своє відвоював, тож тепер зрошує ґрунт, щоб посіяти насіння майбутнього, новітнього націоналізму. Його промови спираються на важливість національної пам’яті, свідомості і ідентичності. «Я українець і маю розум переможця», – ось життєвий афоризм Сергія Мартинюка. Чи є він правильним? Вирішувати кожному самостійно, бо почасти з ідей старих виникають нові – прогресивніші, тож прочитавши будь-яку книжку Мартинюка, свідомий юнак чи дівчина зможе сформулювати для себе засади сучасного націоналізму, відкинувши подекуди надто радикальні твердження мудрого солдата-письменника. Але однозначно треба викорінювати з себе російську матрицю “какаяразніца”, яка глибоко в’їлася під нашу шкіру. І дуже актуально вписується фраза Сергія Мартинюка “Бути Українцем не соромно. Соромно цим не пишатися”. Читання творів Мартинюка варто поєднувати із глибокими роздумами і логічними міркуваннями, вони, як алмази, що потребують обробки молодого майстра-ювеліра. Без націоналізму не існуватиме України, без майбутніх націоналістів майбутнє держави непевно поглядатиме в майбуття.Наприкінці хотів би поділитися невеличким верлібром, який якнайточніше описує усю важливість і потрібність справи, яку робить Сергій Якович Мартинюк:
Майбутні націоналісти
Старі націоналісти засинають, У снах зринають потомки їх всесильні – Нова еліта, нові творці держави З думок заспраглих формують океан! З нічого все можливо – з нічого стався всесвіт, І ми з нічого сформуємо себе, Бо руки чесні й мозок нестандартний Ведуть вперед новаторів закону! До себе – скромна гордість, до інших – світла шана, Ми в мирі мріємо творити ідеали, Ми мріємо служити нашим сім’ям, Служить народові, служить його синам! І як післямова. Бажаю Сергію Яковичу творчої наснаги і енергії, запалу і сили слова, міцності і мудрості. Ще більше виданих книг і збірок. Все тільки починається!
Богдан Притула, 16 років, поет