І багато і мало. Це як в житті – комусь подобається, комусь ні. Це є природньо. Намагання подобатися всім – це шлях в нікуди. Але пріоритетом фонду вважаю започаткувати нове мислення нової Української еліти. Балакунів і прохачів у гас багато, людей які щось роблять, можуть зробити, багато, людей які щось роблять, можуть зробити, повести за собою людей – одиниці. Саме тому переконаний – рідна Сила, Віра, Гідність, Мудрість має стати дороговказом для Української аристократії. У нас чудова молодь. Вона задає собі питання і хоче знайти відповіді. Своїм Українським серцем, духом, гідністю, наснагою, розумом хочу навчити молодь: якщо рідне є бідним – зроби його багатим, обкидане болотом – обмий, не гарне – зроби чарівним, слабке – зроби сильним, хворе – вилікуй, будь вільною людиною, ти нова еліта Європи і світу. Не грай у Гідність, а живи з Гідністю.

За час існування, фонд надав допомогу і оздоровив 158 чоловік. Багато уваги приділяли і приділяємо психологічній допомозі. Під час Євромайдану, активно співпрацювали з волонтерами. Наведу приклад: я запропонував своєму побратиму поїхати поправити здоров’я в один із наших санаторіїв. Це було в кінці березня. Він відмовився: – пане Сергію, Ви направляєте поранених і ушкоджених. Зі мною нічого не станеться. Я літом поїду в село, там поживую, поп’ю парного молока, босоніж походжу по росі зранку і буду здоровим. Мені краще купіть окуляри, бо мої розбили «беркутята» 20 лютого. Я без окулярів погано бачу.»

Окуляри ми купили і потім ще надали кошти на квиток додому. Ще один приклад: звернувся молодий хлопець зі скаргами на болі в грудях і руці. Попросився в санаторій на реабілітацію. Ми відправили його на обстеження до лікарні. Через декілька днів йому зробили операцію. Як пояснив потім лікар: ще пару днів і цей Герой Майдану міг втратити руку. Таких випадків є багато. В сьогоденні оздоровлюємо вояків. Закуповували дизельне пальне для потреб санаторно-курортного комплексу в м. Слов’янськ. Для організації благодійних концертів для вояків відправили колектив співаків Майдану на чолі з пані Євдокименко Вітою Петрівною. Організували художню виставку художника-Євромайданівця пана Дідика Василя Михайловича в дитячій національній бібліотеці. Організували показ літального апарату винахідника-євромайданівця пана Столяра Василя в Києво-Могилянській академії.

Допомогли в організації виставки портретів євромайданівців, художниці-Євромайданівки пані Сошенко Марини в Національному музеї літератури України.
Наразі проводимо благодійний марафон за підтримки профспілкових комітетів апарату ФПУ, за підтримки голови осердку пані Грищенко Марії, а також за участі голови профспілкового осередку Апарату Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» пані Наталії Баглаєвої. Марафон безстроковий – до перемоги у війні!

26 грудня долучилися до відправки в зону бойових дій вантажу з Новорічними подарунками  – цукерки, торти та інші солодощі, акумуляторами та запасними частинами до бронетехніки. Благодійний вантаж відправлений за безпосередньої участі пана Саєнка Володимира Володимировича.

Також спільно з Київською міською радою профспілок, головою паном Мельником Валентином Петровичем, надали можливість дітям поринути в казкове свято Нового року під час перегляду вистави «Пригоди козаків у Китаї», яку побачило 18 дітей учасників Євромайдану.

Окремо хотілося б висловити щиру подяку (як правило ми це забуваємо робити, висловлювати вдячність тим людям, які тобі допомагають) пану Погорецькому Юрію Несторовичу, Президенту Української Асоціації Медицини Сну, кандидату медичних наук за фінансову допомогу в створенні Фонду «Лелеко». Хочу запевнити всіх, що Благодійний медичний фонд «Лелеко» і надалі буде робити все для того, щоб Україна була квітучою, а Українець – вільною людиною.

Кому не байдуже доля нашої України, хто має Українське серце і Гідність приєднуйтесь! Тільки рідне є сильним!

Стосунки з людьми будую за принципом: «Поводься з людьми так, як тобі хотілося, щоб поводилися з тобою». Не боюся брати відповідальність, рішення приймаю виважені, швидкі, конструктивні, але тільки в межах Конституції та законів України. Не поважаю помсти – це уділ слабких. Завжди дотримую слова, якщо його даю. Я ніколи не граю в гідність, я живу з гідністю. Вважаю, для кожного керівника пріоритетом має бути гасло: «Родина, Край, Україна – понад усе», « Дій так, щоб тобою пишалися діти».

З повагою,

Сергій Мартинюк.

Виставляю свою останню книжку – «Горжусь, что я Украинец!» (натисніть для завантаження), на прохання друзів-читачів.

Написати не важко – важко видати. Обмаль коштів, тому прошу приєднуватись до видавничої справи: «Нам ніхто не допоможе, окрім нас самих!»

Слава Україні!