Дякую за відгук про мою презентацію в товаривстві “Знання”.
ВІН СТАВИТЬ ЗНАК ОКЛИКУ ТАМ, ДЕ БАГАТО ХТО З НАС ПОСТАВИВ БИ ЗНАК ПИТАННЯ, АБО КРАПКУ ЧИ… «Пишаюсь, що я –Українець!» – «Пишайтесь, що ми – Українці!» – між цими двома окличними реченнями понад 400 сторінок. Парадигма книги-сповіді Українця Сергія МАРТИНЮКА унеможливлює відсутність знака оклику: «Майбутнє за нами, Україно!» «Слава Україні!» … Стрілка годинника прокрокувала вже хвилин 15, залишив позаду годину, призначену для початку презентації книги «Українці – люди Сонця Неба» в Товаристві «ЗНАННЯ» під головуванням Василя Івановичі КУШЕРЦЯ, українського філософа, член-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, доктора філософських наук, професора. В голові почали ворушитися навіть не тільки неокличні речення, а й навіть стурбовані питальні… Вченим високого польоту було, про що поговорити – роки війни майже позбавили їх спілкуватися віч-на-віч…І приємно було бачити поряд з представниками духовної еліти України молодих людей, учнів Військового ліцею, де викладає письменник –воїн Сергій Якович Мартинюк: це для мене було ще одним знаком оклику того дня.Сергій Якович, як мені здалося, відчував себе подвійним винуватцем – головною дійовою особою заходу і… Він увійшов впевнено і водночас ніяково. Але, навіть приносячи вибачення, витримував в голосі знак оклику, і усмішка ніби звичка «тримати стрій», хоча по очах можна було зрозуміти, що запізнився, бо трапилось щось не дуже приємне. Мені раптом спало на думку, що те, що ми називаються розділовими знаками, не завжди роз’єднують нас. Бо трапляється навпаки – символізують нашу єдність, силу, віру. Ось чисельні окличні речення, які вже перетворились в хрестоматійні для письменника-громадянина Сергія Мартинюка, – не гасла чи кричалки-заклики, це – глибокі громадські, патріотичні переконання Людини зрілої, інтелігентної цілеспрямованої, яка вважає життєво необхідним нагадати світові, що «Ми, українці, вистояли тоді, коли загинули інші народи і держави: Давній Єгипет, Ассирія, Давній Рим, Візантійська імперія. Упевнений, що й нині вистоїмо! Це ми склали основу цивілізації в Європі (уважно придивіться до вишитих сорочок, полотен, кольорів стягів європейських країн)».І вкотре переконуюсь, що невипадково назвала одну із своїх статей «Від оріїв до козака Сергія МАРТИНЮКА», бо він разом зі своїм народом прокладає шлях до великої і справжньо щасливої Вкраїни, не залишаючи поза увагою помилки чи історичні прорахунки минулих поколінь, виховує молоде покоління у впевненості, що«Ми житимемо на своїй землі, котру отримали у спадок від сонму поколінь наших звитяжних, але забутих нині пращурів! Ми повертаємось на наше історичне місце в центрі Європи. Повертаємося вільними і непереможними. Та пам’ятайте завжди: дурний той, хто, толеруючи до Московії, запобігаючи перед її природним хамством, сподівається, що вона зміниться. Московія – зло, бо де вона ступає, там – смерть». (З книги Сергія МАРТИНЮКА «Пишаюсь, що я – Українець, або Лелеки рідним гніздам не зраджують»). Коли після виходу книги, цитати з якої наведені, Сергія Яковича з докором запитували деякі колишні колеги, як він міг ТАКЕ написати, бо був колись російським офіцером, він щиро і переконливо доводив, що був радянським офіцером, але Україна завжди була в моєму серці». – І непростий життєвий шлях, і людський, і професійний досвід дали змогу С. Мартинюку усвідомити себе Українцем.«Це не позерство, не якесь кон’юктурне пишномовство. Я дійсно вірю і хочу, щоби вірили і ви у Велике Відродження Оріяни-Русі-України в третьому тисячолітті. Усе, що потрібно від кожного з нас, не підвищувати самооцінку, віри ти в себе і пишатися нашою країною. Українця можна видворити з України, але неможливо Україну вирвати з серця Українця.Тому пишаємося, що ми – Українці!» – Цей знак оклику був поставлений Сергієм МАРТИНЮКОМ незадовго до повномасштабного вторгнення рф в Україну, тому, представляючи нову книгу «Українці – люди Сонця Неба» письменник – воїн Сергій МАРТИНЮК і головуючий того дня на презентації Василь КУШЕРЕЦЬ запропонували розширити тему спілкування і поговорити про інформаційну безпеку під час війни. Далі буде…