Сьогодні (18.12.23) однією з яскравих зустрічей для мене стала зустріч з Василем Якименко. Василь Якименко є співавтором книги “Українці – люди Сонця Неба”, яка нещодавно побачила світ. Направду, мені часом не вірилося, що книга побачить світ. Ще в далекому (чи далекому?) 2021 році ми збиралися її видавати, за моїм планом книга мала побачити світ навесні 2022 року. І в тому-то році восени мала вийти ще одна моя книга. Але завадили божевільні мсклі і прийшлось взяти до рук спочатку мисливську зброю, потім справжню. Треба було набити їм їхні мерзенні пики і пояснити, що їм тут не раді.
Я передав один сигнальний примірник книги. Часу говорити багато не було. Але ми зійшлися на консолідований думці, що культурний фронт сьогодні має неабияке значення у наближенні нашої великої Перемоги над північним ворогом.
Війна у нас! І не тільки на фронті.
“Ворушимо міцне вогнище України і не даємо йому згасати! Не боїмося бути інакшими і доводити, що не той козак, який за течією пливе, а той, що проти неї!” – такий основний посил цієї книги.
Принаймні ми в цьому переконані.