Це замітки з моєї презентації книги “Маю честь бути Українцем” Тетяни Дейнегіної. Приємно і водночас почесно отримати такий позитивний відгук від справжньої Українки. Коли мені будуть закидати, що я це пишу від вдячності за те, що гарно написали про мене. Ні, друзі, не тому. Спробуйте в літньому віці втратити квартири і майно в окупованому Донецьку, не змиритися з окупацією, і залишитися відданими рідній Україні. А пані Тетяно саме та Людина, яка залишилась Українкою. Тому для мене її гарні слова дорогого варті.
– СПОЧАТКУ СТРІЛЯЙ, А ПОТІМ ЗАПИТУЙ: «ХТО?» – вибухом пролунали слова воїна, письменника, громадського діяча Сергія Яковича Мартинюка, який не просто вважає за честь бути УКРАЇНЦЕМ, але й з усвідомленою відповідальністю підкреслює, «я маю розум Переможця!» Спорідненість людей, які серед метушливого звонкоголосся презентаційних майданчиків Київського Міжнародного Книжкового Арт Фестивалю віддали перевагу зустрічі саме з творчістю Сергія Мартинюка і презентації Його книги “Маю честь бути Українцем”, видання з позначкою «від полковника Кривобока Володимира Івановича, борця за незалежність України в 20 столітті». Сергій Якович говорив не дуже голосно, не був багатослівним. Але навіть лаконічна «презентаційна» промова-візитівка сприяла створенню особливої творчої атмосфери, яка об’єднала життєві й читацькі інтереси особливої спільноти прихильників творчості бойового офіцера, талановитого письменника. До оголеності нервів пронизливі сторінки Його творів поєднали героїку і трагедії українського народу, минуле і сучасне, гордість за звитяжну незламність своїх сучасників, моторошні спогади, нічні кошмари, яким на все життя залишатися нелегкою розплатою за грудь в орденах, за сміливість і героїку військових біографій. Взаємоповага й непоказна згуртованість душ не пафосно визначали учасників презентації, яких Доля породичала вагомим древнім словом «побратими»… Пам’ять нагадала визначальні фейсбучні рядки, що можна вважати парадигмою патріотизму чи стилю життя професора, громадського діяча Володимира Грищенка: «МИ НЕ ПИТАЛИ, СКІЛЬКИ ВОРОГІВ, А ЛИШЕ – ДЕ ВОНИ?» І знову спало на думку, що ця, як і попередньо наведена, цитата, достеменно зрозуміла лише тим, хто пізнав цю страшну межу поміж Життям і Смертю, хто не ховався за чужі спини, для кого продовжуються бої на сучасних фронтах гібридної війни. Й неочікувано до презентаційної книги Сергія Мартинюка приєдналась поетична збірка «ДОЛЯ», Олександра Левенця, художника-мозаїста за професією, а в недалекому минулому – розвідника батальйону «АЙДАР» .– АЙДАР АКБАР! – прозвучало гасло, визначаючи причетність вчорашніх бійців до батальйону «АЙДАР», завдяки героїзму якого ворог не зміг окупувати всю Луганщину… Глибоко символічно, що проведення даної презентації припало на День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Багато чого можна і треба додати до сказаного тогя про Сергія МАРТИНЮКА, творчість і громадянська позиція якого об’єднують людей, різних за віком, за професіями, національностями, за Долями чи життєвими дорогами – усвідомленістю величної звитяжності вважати за Честь «УКРАЇНЦЕМ БУТИ! НАРОДОМ БУТИ!» Дякуючи за ці години світлої пам’яті і творчої гордості письменникові Сергію МАРТИНЮКУ, дуже раджу шановним співвітчизникам прочитати його твори разом зі своїми дітьми й онуками! А для вельмишановного пана Сергія хай відбудеться джерелом натхнення, нових творчих імпульсів, відкриттям нових читачів і єдиновірців книги “Маю честь бути Українцем” (з позначкою: «від полковника Кривобока Володимира Івановича, борця за незалежність України в 20 столітті».) Щоби онукам сумно не було в обіймах рідної землі, щоби повторювали щиро і гордо наші діти й онуки: Маю честь бути Українцем! СЛАВА УКРАЇНІ!
З коментарів на ФБ: Тетяна Дейнегіна – під час незабутньої презентації знакової книги-сповіді, як я для себе визначила жанрову парадигму літературно-художнього видання письменника-патріота Сергія Мартинюка «МАЮ ЧЕСТЬ БУТИ УКРАЇНЦЕМ» – видання з позначкою «від полковника Кривобока Володимира Івановича, борця за незалежність України в 20 столітті».На цій творчій зустрічі не було випадкових людей – я ніби підсвідомо «сканувала» менталітет єдиновірців, побратимів головного «винуватця» події. Намагалась вдивитися в очі, вслухатися в слова або відчути виразне мовчання кожного з цієї спорідненості людей, які серед метушливого звонкоголосся презентаційних майданчиків Київського Міжнародного Книжкового Арт Фестивалю (2021) віддали перевагу саме зустрічі з творчістю Сергія Мартинюка і презентації Його книги “Маю честь бути Українцем”. І раптом спало на думку, що висновки «Постскриптуму», якими завершується Переднє слово Полковника КРИВОБОКА В. І., це стосується не тільки автора книги, яку презентували того дня, а й усіх, поруч з ким, разом з ким вможливлюється, народжується, укріплюється, виборюється це право стверджувати: «Маю честь бути УКРАЇНЦЕМ». На світлині (справа наліво) Олексвндр ЛЕВЕНЕЦЬ,полковник Володимир Іванович КРИВОБОК, письменники Сергій МАРТИНЮК і Тетяна ДЕЙНЕГІНА та інші)29.08.2021.
