Наша незламна газета “Українське слово” від10.02.21 року. Рецензія на мої книгу – “Сергій Мартинюк і його “Того, хто йде, важко спинити”. Дякую друзям за гарну рецензію. Щасливий.
З приємністю тримаю в руках нову книгу Сергія Мартинюка “Того, хто йде, важко спинити”. Відкрию невеличку таємницю. Книжка народжувалась на моїх очах і мені дуже приємно писати рецензію на неї. Книга започатковує новий літературний проєкт “Напиши спогади”. На мою думку, це якись новий і пізнавально – цікавий літературно – біографічний напрямок, який дає повноту уяви про страшні роки панування московсько – більшовистського тоталітаризму на українській землі. І який важкий відбиток ця людоненависницька система відклала на долях двох однолітків з різних, і досить далеких куточків України: на заході та півдні країни. На післявоєнних долях молодих хлопців з Тернопілля і Одещини, їх крутих поворотах в різні періоди життя – трагічних і водночас героїчних. Бо треба було не вмерти з голоду та від хвороб. А ще й важко навчатися, щоб мати трохи краще життя, ніж нав’язувала тоталітарна влада закріпаченим поколінням радянських людей. “Того, хто йде, важко спинити” – книга-сповідь про пошук своїх предків, розкиданих життям і часом в близьких і далеких краях…
Книга Сергія Мартинюка надихає шляхетною українською душею, людською добротою. В ній надзвичайно вдале поєднання використання текстової розповіді і постскриптумів від автора. Видання включає, власне, п’ять розділів з вельми промовистими назвами: “Коріння роду, або нашого насіння ніхто не викоренить”, “Босоноге дитинство, або вір у себе”, “Мої університети”, “З вірою в щасливу долю України, або зерна доброти” та заключне слово – “Пишаюся, що я Українець”. Вони дають логічний висновок, який був і є основним правилом життя головного героя книги – Михайла Паньковича Сопівника: аби не зневірюватися в житті, треба мати міцну основу (а це пам’ять про свій рід і гордість за нього) та жити з вірою в щасливу долю України, бо з нами завжди є Бог, який був завжди у Вірі українців навіть у найтяжці часи їх існування на цій землі. Завершує книгу розділ: “Світлини з сімейного архіву”. І хоча фотографії – чорно-білі, але ж які достойні люди на них зображені! Особистості, котрі сміливо вдивляються в об’єктив камери, не ховаючи очей, погляд яких начебто промовляє – ми тут господарі і ми тут вдома: “Ви нас можете вбити, але від свого українства ми не відмовимся! Такими ми були, такими ми є, такими будемо. І на тому стоїмо!”. Кожний розділ захоплює новизною і читач мимоволі згадує і про свій власний родовід та про своїх родичів, пригадуючи: а де вони є, і як склалася їхня доля за довгі роки розлуки. Як на мене, це і є головним завданням надзвичайно потрібного для нашого розпорошеного посттоталітарного суспільства цього літературно – біографічного проєкту “Напиши спогади”, початок якому кладе книга Сергія Мартинюка “Того, хто йде, важко спинити”. В літописі України і справді вкрай мало мемуарної літератури, тож і започаткований з легкої руки пана Сергія проєкт розпочинає закривати “білі плями”людських історій українських поколінь… С. Мартинюк – письменник з власним літератерним обличчям, автор, чиї книги хочеться читати. Він дарує насолоду відчути себе гідним українцем і його книги, власне, і надихають бути справжнім українцем з розумом переможця. Тож нада слово Сергію Мартинюку: “В книзі “Того, хто йде, важко спинити” хотів показати життя після Другої світової війни і і жагу до життя молодого покоління Українців. Хотів описати голод 46-47 років дитячими очима і, в той же час, силу і натхнення вчитися і здобувати знання та путівку в життя. Вони змушені були принижуватись, щоб здобути життя собі і нащадкам, а онуки з гордістю відновили втрачену в 20-х роках минулого століття Незалежність Укарїни. Хотів показати душу українців, які хоча й жили на чужині, але Україна завжди була в їхнему серці. Літопис любить тих, хто його творить, а не тільки вивчає. Тож приємного всім читання і приєднуйтесь до літературного проєкту “Напиши спогади”. Творімо новітній літопис України!” — Георгій Лук’янчук газета “Українське слово” №5-6 26 січня – 10 лютого 2021 року
