24 вересня авторитетне журі, до складу якого ввійшли: голова НСПУ письменник Михайло Сидоржевський, поет і перекладач Петро Засенко, прозаїк В’ячеслав Медвідь, поетМикола Гриценко, поет і політичний діяч Володимир Цибулько, поет і видавець Василь Клічак і письменниця Антонія Цвід, оголосило цьогорічних переможців.
Лауреатами стали: Поезія – Сергій Цушко («Метелик у місті») та Любов Бенедишин («Шлях до воскресіння»); Проза – Тетяна П’янкова («Чужі гріхи»); Твори для дітей – Любов Загоровська («На їхніх маленьких плечах…»);
Есеїстика, публіцистика – Сергій Мартинюк (літературний псевдонім Світогор Лелеко) («Маю честь бути українцем»)
Літературна премія «Благовіст» – премія Національної спілки письменників України, яка з 1993 року присуджується авторам найкращих творів (поезія, проза, дитяча література, драматургія, критика) української літератури, виданих протягом попереднього року окремими книжками або видрукуваних у періодичних виданнях. І ще наведу допис члена журі Антонії Цвід – “Несподівано вразила мене і книга Сергія Мартинюка Сергій Мартинюк “Я гордий тим, що Українець”. Розповідаючи про життя офіцерів, які повернулися в Україну, звільнившись із лав Радянмької армії і… стали перевізниками авто із-за кордону, він у постскриптумах відправляє читача в часи прото і пра України, наводить цитати дослідників, зокрема Кифішина, товстеленну книгу якого з розшифровкою написів у Кам’яній могилі мені подарував світлої пам’яті Левко Лук’яненко, бо знав, що я особливо цікавлюся цією темою і пишу про це твір, а також мою улюблену цитату польського вченого Красуцького про те, що від староукраїнської пішли інші мови і навіть санскрит. І все це він робить з єдиною метою: пробудити свідомість сплячих українців, аби вони навчилися пишатися тим, що українці. Цю книгу бажано прочитати кожному українцеві. Вітаю, Сергію!”
І декілька слів від себе – дякую за визнання і гарні слова. Я гордий премією. Друзі мої, найважче отримати визнання серед своїх. І я наджвичайно радий такому посту від Антонії Цвід. Що ще? Наведу ще декілька прикладів від письменників. Я подарував свою книгу “Горжусь, что я Украинец” Івану Ющуку. Через день Іван Пилипович зателефонував і повідомив що мою книгу поставить у себе на сайті в розділі “Пізнаймо себе українці”. Я був зворушений (для мене визнання самого Івана Ющука було як отримання Шевченківської премії). Я – Пане Іване. У Вас сайт про вжиток української мови, а моя книга наполовину написана московською. Вас заклюють “комнатні патріоти”. Він – Хай клюють. Але Вашу книгу потрібно читати. Другу книгу “Народжені перемагати” подарував Ніне Гнатюк. Пані Ніна зайшла до мене в кабінет через декілька днів і подякувала за книгу. Вона – Пишіть. Я не могла відірватись і захопилась книгою. Уявіть собі пане Сергію читала книгу до пізньої ночі. Тому пишіть. Дякую друзі за премію і я гордий цієї премією. Це щиро і це правда.
