15 вересня 2017 року в Будинку письменника створена Громадська спілка “За українськомовний Київ”. Пишаюсь тим, що мій Б.О. “Благодійний медичний фонд “Лелеко” причетний до цієї благородної справи. Мої щирі вітання всім небайдужим які взялися за цю нелегку і в той же час благородну і почесну справу! Наша Українська мова велична і сповнена надзвичайно витончених зворотів. Вона шляхетна і добірна мова. Маленький приклад логічної побудови назв в Українській мові: лікувати, ліки, лікар, лікарня. Московська без логіки: лечить, лекарство, врач, больница. Назва лікарня вселяє оптимізм, больница – якесь неприємне відчуття. Таких прикладів багато. Переконаний – ніколи не пізно повернутися до життєдайних рідних джерел.
Чи вийде у нас? Вийде! Чую часом дурню – якою мовою розмовляють на кухні батьки, такою будуть розмовляти діти. Ні, так не буде! Наведу приклад: Італія 1861 р. здобула незалежність. Із понад 25 млн. населення тільки 600 тисяч володіли італійською мовою. В сьогоденні італійська є державною в Італії, однією з офіційних мов ЄС. Розмовляти Українською мовою достойно і престижно! Знаю, ще один діевий спосіб по впровадженню Української мови. Ми це робили в Балті. Навчи друга Української. Друг навчить іншого. І так по зростаючому колу. Від серця, до сердець, і в серці України. Головою спілки обрали – Олександра Вовченка. Вітаю і до роботи. Слава Україні!