Ця довідка свідчить про те, що в 1927 році у нас була Україна. А далі ми дозволили утопити нас в крові – геноцид 1932-33 р.р. За усміхненим обличчям московита більшовика не розгледіли ворога. А цей “братушка” знищив все і по Україні почала грати балалайка, замість бандури. Таких довідок і свідчень можна знайти сотні і тисячі. Можна знайти свідчення очевидців. Цим можна пишатися. Але … чому дозволили себе знищити? Чому дозволили сісти в своїй хаті чужинцю? Чому цей чужинець в нашій хаті повішав на видному місті свої смердючі “лапті”? Тут тільки одне – в сьогоденні треба собі сказати – Я Українець і маю розум Переможця і викинути смердючі “лаптухи” на смітник історії. Друзі нам треба створити нову націю із попелу старої. І не просто нову націю, а націю з розумом Переможця. Годі скиглити, хреститись, молитись, колінкувати і просити. До діла, зброї, перемоги. І перемоги в першу чергу над самими собою.