Балтський літопис – літо 2020 року. Роблю Вежу Балтську літописну.
Хочу представити своїх друзів з якими, знайомий дуже давно.
Славік, зараз В’ячеслав Федорович Бернацький – музикант, поєт, вчитель і просто достойна людина. Людина залюблена в Балтський край. Хто з мого покоління не пам’ятає Балтські танці в парку? То були не просто танці. До них готувались ретельно і урочисто. Це була можливість побачити дівчину в яку ти був таємно закоханий. Коли починалася бійка, то виносились цілі прольоти “штахет” і довести своїм старшим, що ти вже дорослий і не боягуз. Можливість під шедевральну пісню “Листья желтие” запросити до танцю своє кохання і пишатися собою, що ти її запросив до танцю. А на танцях головним був Славік, який грою на гітарі дарував нам можливість танцювати. Дякую друже за гідність і дружбу.
Олег Патинський, мій однокласник і друг. У нас багато, що є згадати, але не можна дітям розповідати. Олег має найдостойнішу професію в сьогоденні. Він Водій і класнючий водій і механік. А головне, що порядна людина, яка свій кусок хліба добуває працею своїх рук.
Сергій Елфімов, мій однокласнік і друг дитинства. Головна риса – сміливість і порядність. Майстер на всі руки. І відремонтує, і побудує, і ремонт зробе. В 2012 році я балотувався до ВР і мені бракувало агітаторів. Він мені допомагав. Коли мені почали “рекомендувати” знятись з виборів, він сказав просто – ми з тобою Мартинюк ідемо до кінця перегонів. А тим, хто пропонує тобі знятись з виборів, ти, поясни – що ми не боїмося померти за Україну. А вони готові вмирати? Так разом і дійшли до фініша виборчих перегонів. Ох і важко було останні пару тижнів.
Отакі мої друзі Балтяни.
І наостанок – дякую за дружбу.