Віра, народжена словом

23 травня 2026 року до бібліотеки Центральний будинок офіцерів Збройних Cил України завітав офіцер Збройних Сил України, письменник, і разом із ним до нашої світлиці прийшло особливе світло — світло надії Сергій Мартинюк

Сьогодні його вірші звучали не просто словами, а живим биттям серця України.

У кожному рядку бриніла любов до рідної землі, що сьогодні страждає, але не скоряється. У кожному слові відчувалася віра в наших воїнів, які тримають небо над нами, і в людей, які попри біль продовжують жити, любити й мріяти.

У залі стояла тиша. Та не холодна й порожня, а тиша, наповнена думками, спогадами. Бо коли звучали рядки про тих, хто боронить нашу державу, про тих, хто чекає вдома, про тих, хто віддав за Україну найдорожче, серце стискалося від болю і водночас наповнювалося гордістю.

І крізь цей біль проростала віра. Віра в те, що після довгої ночі обов’язково настане світанок. Що над нашими містами знову лунатиме дитячий сміх. Що Україна розквітне, як вишневий сад навесні. І що Перемога прийде — вистраждана, вимолена, вистояна.

Дякуємо, Сергію Яковичу , за щире слово. За вірші, які стали для нас молитвою, підтримкою і тихим нагадуванням про те, що навіть у найважчі часи не можна втрачати віри.

Адже саме віра сьогодні тримає Україну на крилах надії до омріяної Перемоги.

Коловорот переміщення.

Послухай тато

Сльоза набігла непомітно

Очі замружившись світяться 

І надгробок сверлять

Мій погляд ніжний

Відкритий й прямий

Воля моя міцна

Як небо над Україною

Як моя Балта горда

Не бідкаюся  тато

Зависав на волоску

Між життям і смертю

Світліє душа

Бачачи Балтський край

Подобаються ці люди Балтяни

Красиві й величаві

Кремезні й одважні

Добрі дерева й плід дають добрий

Гідні роди й діти ростуть сильні

Чуєш Тато

Я тут й Україна стоїть.

березень-серпень 2022 року 

Ірпінь – Балта

Опубліковано на сайті Зоря Приірпіння:

і на Ютубі