Мої вітання з Днем Державного прапора України!

Цей прапор “збуджував” рашистів біля “Жирафа”. Позиція “Бетон” і бетономішалкою перегородили частину дороги, яка з’єднувала Бучу і Ірпінь. Саме на нюю вчіпили наш прапор. Поруч були позиції “мішки”, “траншея”, “клумба”. Саме на цих позиціях ми стримували і не пускали рашистів в Ірпінь. Вони добряче “крили” нас мінами і всім, що у них було. Але наступати боялись. Вже після звільнення Ірпіня одна жіночка з Бучі (у неї “квартирували” рашисти) розповідала мені:

– Письменнику, вони страшенно боялися, вас оборонців Жирафа. Говорили, що проти них там, (на Жирафі), воюють солдати НАТО. Напивалися і говорили, що якщо б не НАТО, вони давно б захопили Ірпінь і Київ. Я одного разу сказала, що солдатів НАТО там не має. А б’ють їх звичайні добровольці з Ірпіня, Бучі. Невдовзі до мене підійшов офіцер і сказав, що мене застрелить, якщо я буду вести пропаганду. І підкреслив, що там (Ірпінь) стоять війська НАТО. А очі у всіх, були перелякані, тому пили вони від страху все підряд і все що горить. Говорили, що прийшли мене звільняти. Спитала від чого? Знову офіцер провів зі мною “бесіду”. Дякую вам.

Десь так. І я дякую всім, хто зі зброєю в руках боронив свій край. Дякую тим цивільним, хто творив спротив на окупованих землях. Труїв питну воду, зривав таблички з назвами вулиць, робив пасивний спротив і не боявся говорити, що нас не треба звільняти, що так, ми православні, але інші і з московським православієм нам не по дорозі. Тому ідіть додому, московитам тут не раді…

І заключний штришок: Зі святом.

Тримаємо стрій. Віримо в себе. Віримо в Україну. Слава Україні!

Поетична сторінка Сергія Мартинюка ( Світогора Лелеко)

Я стою на Майдані,

Гордо прапор піднявши.

Окупанти не здолають нас нині.

Україно, вставай за свободу!

Рідна віра крокує вперед,

Гени прадавні показують шлях.

Я не стану на коліна перед ворогами.

Краще смерть, ніж тюрма.

Я не буду жалітись, молитись, хреститись.

Я є я, і я маю вірну дорогу життя.

Українці, крокуйте за мною,

Я є шлях в майбуття.

Січень 2014 року (Київ. Майдан)

Сергій Мартинюк – офіцер Збройних Сил України, військовослужбовець Ірпінської територіальної оборони.

Дорогі друзі! Сьогодні ми святкуємо найвизначнішу подію — День Незалежності України.

Це день, коли ми згадуємо, якою ціною далася свобода, і якою силою володіє народ, здатний відстояти свою землю і свої цінності. Нехай у наших серцях завжди буде гордість за Україну, за її культуру, традиції та духовне багатство. Нехай незалежність надихає нас бути сміливими, люблячими і відповідальними громадянами.

Бажаю, щоб над Україною завжди сяяло сонце, щоб у кожному домі панували щастя і достаток, а в серцях — мир і віра в прекрасне майбутнє.

Слава Україні! Героям слава!

В серці своїм ношу

Постать рідного краю.

Квітне душа сьогодні.

Нескореним їду до Балти.

Повертаюсь до мами,

До рідних і могили тата.

Пада з неба райраса

З поклоном, всім — тиша.

Так, ти нікому не клонився.

Хіба мусив?

Ні. Ти не всім до вподоби.

Воля не винна.

23.03.2017 року (Балта)