Зніму з душі холодну лють війни,
І втому там залишу на війні,
Усмішками сяють зачаровані зірки.
Я повернувся звідти — ми живі.
Я сьогодні приятелюю з Перемогою,
Поміж мертвих і живих промовляю:
Ірпінь, моє серце з тобою,
Україно, моя сила гарує в тобі.
Слава Україні!
Московити. І не мрійте, важко збирати
Вибиті зуби поломаними руками.
Героям слава!
8 січня — 16 березня 2022 року,
Ірпінь — Романівка
***
Я — Українець, і мене не скорити!
Українці — нескорені люди.
Я — Українець, і мене не зламати!
Українці — незламні люди.
Я — Українець, і мене не вбити!
Українці — безсмертні люди.
Я — Українець, бо Українця син,
Хай усі одвернуться,
Мертвим кричатиму до зір:
«Я — Українець всім смертям наперекір».
Не кажіть, що я нічийний:
Я — Сонце і Місяць зупиню,
Але я — Українець.
Українство — вище за любов і смерть.
У мене дух Українця,
У мене душа Українця,
У мене серце Українця,
У мене гідність Українця.
Українця народженого перемагати.
26 лютого 2022 року,
Ірпінський Будинок письменників
***
А побратими мої незламні
Хоробрих братів шукають у висі.
Світло струмує зі зранених тіл,
Чи ще устрінемось — тужливо питає думка…
Чи устрінемось?
На небесному колі Героїв…
Чи устрінемось?
Обов’язково в День Перемоги
України над рашистами.
Помстимося…
Пам’ятаємо…
Хай живуть герої Ірпіня!
Хай живуть герої!
Хай живуть…
Во славу життя…
1 березня 2022 року
***
Я був близько до смерті —
Була вона невідворотна і близька.
Куля «вжикнула» і гілочку скосила
Якраз у сантиметрі від голови.
Чи врятував би шолом мене?
А де він, той шолом?
І бронік де?
Не треба мені бронік
І шолома не треба —
Я за своє, я за Каравангала,
Я за Ірпінь і Україну
Стояти буду до загину!
березень 2022 року,
Ірпінь, Каравангал
***
Моя шляхетна панянка,
Як хочу я тебе обійняти,
Поміж боїв і тривоги
Пригорнути на хвильку
Одну
Єдину
без бою
Прилинути і залишитись
З тобою назавжди.
Коли ти поряд —
Можу я літати.
Квітень 2022 р.
***
Моя гонорова Лада панянка
Під зруйнованим мостом у Романівці
Розминулися кохана з тобою.
Ти до Балтського краю,
Я на Жираф Ірпінь боронити.
Яке воно крихке життя.
Кохати, жити, а не скніти.
Не говори мені про кохання.
Я знаю —
Воно вічне, кохана моя.
Я вірю —
твоя любов — моя броня.
Я вірую —
Це ти відводиш кулі.
У «письменника»-воїна інша доля.
Зброя, бій, слово, перемога.
Я знаю…
Я вірю…
Я вірую…
Я мрію…
У твоїх очах сяють зорі перемоги…
Березень 2022 р. Романівка
