Вірші з війни. Сергій Мартинюк “Я за Ірпінь і Україну, Стояти буду до загину!”
Війна. Під чоботом катів московитських стогне українська земля. Душі зґвалтованих, замучених, убитих не мають спокою, допоки не буде покарано останнього російського покидька — від путіна до рядового. Маємо покласти переможну крапку в 368-річній війні з московитами. І не просто крапку, а переможну.
З першого дня війни я сказав: «З сьогоднішнього дня я не письменник, а солдат. Моя країна потребує солдата Мартинюка, а не письменника». Тому приєднався до перших добровольців Ірпеня, взявши до рук мисливську зброю.
Ірпінь це сила і міць. А Ірпінці це крутелезні чуваки. Як співали Брати Гадюкіни в 1989 році “Чуваки, все чьотко”. Ми всі це і зробили! 200 чоловік. 200 титанів духу! У перші дні майже без зброї, амуніції. З мисливськими рушницями, ножами, льодорубами, але ми стояли на смерть! Дякую, мої перші побратими, за Честь і Гідність! Ви в моєму серці!
Вірш “Я був близько до смерті…”
Я був близько до смерті —
Була вона невідворотна і близька.
Куля «вжикнула» і гілочку скосила
Якраз у сантиметрі від голови.
Чи врятував би шолом мене?
А де він, той шолом?
І бронік де?
Не треба мені бронік
І шолома не треба —
Я за своє, я за Каравангала,
Я за Ірпінь і Україну
Стояти буду до загину!
березень 2022 року,
Ірпінь, Каравангал
Вірш “Люба моя! Я для тебе”
— Люба моя! Я для тебе
Впірну в Чорне море!
— Любий мій! Боюся спитати…
Де ти літав? Коли…
Я з тобою навіки. Війна.
З неба веселкою і світом. Війна.
Між хмарами і сонцем. Війна.
Я повертаюсь лелекою. Війна.
Я повернувся янголом. Оберігаю.
Я біля тебе. Назавжди.
Пробач мені…
Моя Кохана…
30.04.2018
Сергій Мартинюк
(письменник)
