Сергій Мартинюк: “Не маємо права бути слабкими, або встань і вбий першим!”
В неділю в одній військових частин відбулась зустріч з головою Спілки офіцерів України полковником Олександром Сасько і українським письменником Сергієм Мартинюком. Творча зустріч або розмова про історію України, сучасні герої України, захист Ірпеня в перші дні війни і взагалі про все – проходила у форматі питання – відповіді. На початку презентації ми подякували нашим ЗСУ, ППО та вшанували хвилиною мовчання пам’ять всіх, хто загинув від москвинських нелюдей.
У вступному слові полковник Олександр Сасько привітав військовослужбовців з Вербною неділею і розповів про Спілку офіцерів України, її сторію створення, цілі і будову організації. Закликав молоде покоління наслідувати кращі риси звитяжців минулих воен. Бо справжні герої були завжди і не перевелися сьогодні! Герої серед нас.
Сергій Мартинюк – письменник, журналіст краєзнавець та громадсько – політичний діяч, член Національних спілок письменників, журналістів, краєзнавців України. Перший заступник голови Спілки офіцерів України, голова Бучанської районної організації СОУ. Творчий доробок автора нараховує більше десяти книг. У своєму виступі Сергій Мартинюк наголосив на наступному: Українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. У час існування Київської Русі військовому мистецтву надавалось особливого, великого значення. Основу князівських збройних загонів складали дружинники-лицарі. Чи були це лицарі у нашому з вами сучасному розумінні? Мабуть, так, адже лицарство як явище, поширене у середньовічній Європі, було і у нас. Наприклад, князь Святослав, за свідченнями літописців, був дуже хоробрим, понад усе цінував честь воїна, рівність побратимів та був готовий до самопожертви. Руси здобули собі славу відважних і вправних воїнів. Відомо, що їхні загони не раз перемагали кількісно переважаючі сили ворогів. Візантійський літописець Лев Диякон так писав про них: “…роси, що здобули славу переможців у сусідніх народів, вважаючи за величезне лихо втратити її і бути переможеними, билися відчайдушно“.
Із виникненням Запорізької Січі про козацтво почали говорити як про організоване військо з чіткою воєнною структурою. Верховним воєначальником був гетьман, далі йшли полковники, сотники і десятники. Всі посади були виборними. Козаки дуже добре володіли фортифікаційним мистецтвом: оточували себе валами і ровами, перейти які було неможливо. А якщо доводилось розкладати табір – розставляли довкола вози. Французький військовий інженер Боплан так писав про це: «500 татар не наважуються атакувати 50-60 козаків, якщо ті йдуть під захистом табору, а 100 козаків за табором можуть відбитися і від тисячі поляків».
Січові стрільці. То були справді важкі для України часи – Перша світова війна. З одного боку Росія, з іншого Австро-Угорщина, та січові стрільці боролись за свою – Українську державу. Стрілецький рух почав формуватися ще задовго до війни. Національно свідома молодь була об’єднана у організації «Сокіл» та «Січ», де плекалась мораль національної єдності, проводилась хороша фізична підготовка. Січові стрільці фактично стали підрозділом Армії УНР. Добровольча військова формація згодом стала організацією на засадах регулярного війська.
Кіборгами почали називати захисників Донецького аеропорту. За надзвичайну витривалість, сміливість та безстрашність. Адже вони, на великий подив усіх, перебуваючи у нерівних позиціях з російськими військовими, тримались до самого кінця, так і не здавши позицій ворогові. Ще одне слово, яким нарекли наших військових росіяни – “укропи”. Зневажливе у їхньому розумінні, похідне від “Український Опір”, це слово стало сприйматись у нас як позитивне і героїчне.
Київська Русь, Святослав Хоробрий, Козачина, Січові стрільці, Вояки УПА, Кіборги, Укропи – це все ми і про наших Героїв.
Олена Степанів – перша у світі жінка – офіцер. У військо пішла добровільно.
Яків Григорович Гандзюк, генерал – майор. Перед розстрілом генерал попрощався зі своїми штабистами і сказав: “Як командувач українського корпусу, виходжу на розстріл першим”. Генерала Гандзюка по звірячому добивали: на його тілі пізніше нарахували 12 ран, завданих багнетом.
Марко Безручо. Коли польський уряд у 1938 році хотів нагородити його найвищим військовим орденом, він відмовився його приймати. Сказав просто: “Я воював за Україну, а не за Польщу”.
Віталій Скакун. Віталій був добровольцем, який здійснив мінування та підрив автомобільного мосту Генічевськ – Арабатська Стрілка. Загинув 24 лютого 2022 року під час вибуху.
Роман Грибов і його відоме – “Русский военний корабль иди нахуй”. 24 лютого 2022 року. Це був заклик до спротиву і стало символом боротьби з окупантами. Укрзалізниця використала цей заклик по своєму “Русский поезд, иди нахуй”. Укрпошта випустила марку. Це був вибух емоцій по бажанню знищувати вторжників – каторжан, як в першу Українську – москвинську війну в 1917-1921 роки.
Олександр Мацієвський. 30 грудня 2022 року. Останне слово в житті: “Слава Україні”.
Місто – Герой Ірпінь. Перший штаб добровольців в Будинку письменників. Команда Маркушина. Група Повстанця. Група Зубача. Група Каскада. Група Монаха. Група Сармата. Блок пости – Будинок письменника, Жираф, Караван гала, Синергія, Стоянка, Ласточка, Романівка
Під час однієї із нарад в Романівці, вирішувалось питання відступити з Ірпеня. Наш Повстанець стукнув кулаком по столу і сказав, що Ірпінь будемо боронити, бо Ірпінь наше місто. Військові, які були на тій нараді, зрозуміли, що якщо щось скажуть, то їх пристрелять і на наступний день геройськи поховають. Ірпінь це сила і міць. А Ірпінці це крутелезні чуваки. Як співали Брати Гадюкіни в 1989 році “Чуваки, все чьотко”. Ми всі це і зробили! 200 чоловік. 200 титанів духу! У перші дні майже без зброї, амуніції. З мисливськими рушницями, ножами, льодорубами, але ми стояли на смерть! Дякую, мої перші побратими, за Честь і Гідність! Ви в моєму серці!
Єдине, що зараз важливо – бути сильними! Будемо слабкими – нас уб’ють!
Українське військо сильне фізично, та головне – морально. Сучасні українські воїни – це знову ті, хто взявся за зброю, щоб захистити державу. Їх називають воїнами світла, бо вони світлі і воюють за правду. Вони сильні, як ніколи. Вони продовжують боротись, бо ми мусимо перемогти. І переможемо!!!
Дякую командуванню за запрошення і можливість виступити. Українець це не хлоп з обвислими вусами, який танцює гопака до стелі, п’є самогонку і їсть вареники (за творами М. Гоголя). Українець – це сміливий Воїн, Характерник, Захисник.
Сергій Мартинюк (письменник)
https://zora-irpin.info/sergij-martynyuk-ne-mayemo-prava-buty-slabkymy-abo-vstan-i-vbyj-pershym/
