Прийде день, коли я зможу про це написати більше, в фарбах емоцій і почуттів, з лелечою величчю. А зараз ми вгризаємось в землю і копаємо окоп на позиції “Мішки” біля спаленого “Жирафа”. Навіть не копаємо, а робимо глибше, ширше, вгвинчуємося вниз. Справа позиція “Бетон”, зліва окоп, який простягнувся аж до паркану підприємства. Далі біля залізниці позиція “Клумба”.
Через міст вже починається Буча. Вчора Женя “Расвет” один разочок стрельнув по кацапу, який зухвало ходив по той бік мосту, в Бучі. Зробив один постріл і по нас прилетіло 22 міни. Ще якийсь танчик гатив по нас прямою наводкою. Стріляв обачно і видно було, що він нас боїться. Швидко зробив постріл і швидко сховався в бічну вулицю Бучі. Треба вночі вийти з гранатометом і підбити цей танк. Саме тому ми вирішили заглибити наш сховок-окоп. На війні взагалі є гарне прислів’я: “Хочеш жити – копай”. Чим більше вкопаєшся в землю, тим більше у тебе шансів вижити. П’ятнадцять хвилин я копаю, п’ятнадцять хвилин копає Жека. Один копає, другий спостерігає за переляканими кацапами. На допомогу прийшов Влад “Гадюка” зі своїм напарником. Робота з заглиблювання окопа пішла швидше. Вже після зміни чергування (нас змінив Влад з напарником) по траншеї ми вийшли у двір підприємства і тільки тоді змогли розігнутися і стати в повний зріст. Перебіжками почали переміщуватися до нашого сховища. Так, ви правильно подумали. Ворожі снайпера почали пострілювати. Раптом бачу, що Жека став, як вкопаний. Підбіг до нього і тихенько спитав, що сталося. Він очами показує кудись вліво від нас. Перевів погляд і ошелешив. За п’ять метрів від нас, а від нашої позиції “Мішки” п’ятнадцять метрів, з асфальту стирчить нерозірваний снаряд з танка. Отакої. Я так і думав, бо виходів було шість, а розривів п’ять.
– Це нас з тобою, Жека, охороняють наші Українські Боги. Побігли до бункера, бо зараз і снайпера запрацюють. – вивів я Жеку з заціпеніння.
– Так. Побігли до укриття.
Вже в підвалі адмінбудівлі ми змогли перевести дух і розказати це нашим побратимам.
– Та навіть це буде атомна зброя, я звідси не відступлю – впевнено запевнив мене Стоматолог. – Не маю куди відступати. Мені ще рідний Донбас визволяти.
Я також не збираюсь відступати. І ті хлопці, які були на «Жирафі», також не відступлять. І наша група “13 богів Ірпіня” це доводила постійно. Краще загинути стоячи, ніж жити на колінах. Дякую друзі за Честь і Гідність.
14 березня 2022 року
