27 лютого 2022 року в товаривстві “Знання” України (znannya.org.ua) пройшла моя зустріч з читачами: “Патріотизм – життя з Україною в серці”. “Патріотизм – це власний приклад” – розпочав зустріч з цієї актуальної фрази. І саме це звичайне і буденне “власний приклад” – є основою патріотизму. Якщо не хочеш жити в темряві, запали вогник правди про нескорений Ірпінь, Ірпінська міська рада і Україну. Беремо інше слово “націоналіст” і перекладаємо його на українську мову. Виходе слово “народник”. Народник живе в народі і для народу. З народника починається патриотизм. Патріотизм починається колиски:Навчаємо дітей гідності і любові до України з дитинства на простих звичаях.- “Не той козак, який пливе за течією, а той, що проти”- “Моя хата скраю, бо перший ворога зустрічаю”.- “Я Українець і маю розум Переможця”.- “Бути Українцем не соромно. Соромно цим не пишатися”.- “Пишаюсь, що я Українець”.Наводив власні приклади, цитати з власних книжок, власних віршів. Торкнулись нашої величної мови. Має бути так – “Навчи друга Української”. Зараз багато мовних курсів. Всі охочі можуть приєднатися. Закрема в Ірпіні в Ірпінській міській бібліотеці імені Максима Рильського. Євгенія Антонюк Олена Циганенко На Майдані Незалежності в Києві “РОДОВІДшкола”. Михайло Бардин. Ці люди вкладають душу в майбутне України. Долучайтесь і головне не будьте байдужими. Байдужість вбиває.Говорили про відновлення України. Говорили про москвинську агітацію 40×60. Потрібно розумітися на ворожій агітації. Маємо розуміти, що відновлення України залежить від кожного з нас. Ми маємо бути Ми. Дякую Василий Неволов , Василь Василашко, Василю Кушерцю за Честь і Гідність. І наостанок прочитаю вірш: Я – Українець, і мене не скорити! Українці – нескорені люди. Я – Українець, і мене не зламати! Українці – незламні люди. Я – Українець, і мене не вбити! Українці – безсмертні люди. Я – Українець, бо Українця син, Хай усі одвернуться, Мертвим кричатиму до зір: “Я – Українець всім смертям наперекір”. Не кажіть, що я нічийній: Я – Сонце і Місяць зупиню, Але я – Українець. 26 лютого 2022 року. Вірш написаний в Ірпінському Будинку письменників. Ми тоді не знали, чи житимемо, але стояли на смерть за свій Ірпінь і свою Україну. Дякую за зустріч. Віримо в себе. Віримо в Україну! Слава Україні! Відео зустрічі: https://www.youtube.com/watch?v=haht5Opal1o