Пам’ятаймо всі злочини москалів і своїх “гнид”!

26 липня (08 серпня) 1917р. у Києві на залізничній станції Пост-Волинський російські полки з кулеметів обстріляли ешелон 1-го Українського полку ім.Богдана Хмельницького, який відправлявся на фронт.

Старшини 1-го Українськогокозацького полку ім. Б.Хмельницького разом із начальником 10-ї піхотноїдивізії, до складу якої входив полк, генерал-майором В.Гальфтером. Південно-Західний фронт, вересень 1917-го (фото з приватноїколекції) (Джерело http://www.dsnews.ua)

Перший український полк імені Богдана Хмельницького– перший полк відродженої української армії в російській армії.

ІсторикДмитро Дорошенко вважав, щобуловбито 16 богданівців і 30 поранено. А сотник 7-ї сотні 2-го куреня Богданівського полку ІванОстровершенкостверджував, щопід час обстрілузагинулопонад 100 богданівців. Щеблизько 50 осіброзстріляли на станціївночі.

Полкбувсформований 1 травня 1917р. ізукраїнців-добровольців, якіповернулися з Першоїсвітовоївійни і готовібулизізброєю в руках захищатистолицю і був формально підтриманий Центральною Радою, яка не виявила бажання захищати своїх захисників.

А чи не те ж саме повторюється нині, вже більше ніж через 100 років, коли така ж антиукраїнська в Україні влада, складує замість негайної відправки на фронт надіслану нам цивілізованим світом зброю в одному не захищеному системою ППО місці, а потім туди “добрі люди” наводять москальські ракети і наші Герої-захисники не мають змоги вбивати москалів?

Однак, командування російського гарнізону, який стояв у Києві, вороже сприйняли появу національно свідомого полку. Особливо в цьому плані «усердствовал» російський есер, командувач Київського військового округу полковник Оберучев. Як згадував про нього проросійський соціаліст Володимир Винниченко: «Коли він говорив про українців, трусилися губи й очі сіріли від ненависти. Це був найшкодливіший, нещирий й несовісний противник українізації війська».

А чи щирим був тоді сам Винниченко, виконуючи вказівки «найшкодливішого, нещирого й несовісного противникаукраїнізаціївійська»?

За наполяганнямОберучевабулоприйняторішеннявідправити «богданівців» на фронт. Одним із головних його аргументів було прибуття до Києва «у розпорядження начальника КВО» полку донських козаків. До того ж, в Києві залишався гвардії Подільський кірасирський полк. Тож український військовий підрозділ було вирішено якнайшвидше спровадити зі столиці.

Прапор Першогоукраїнського полку імені Богдана Хмельницького (Джерело http://www.dsnews.ua)

Однаку день відправлення на фронт «богданівців» сталасяпровокація. Як відомо – москалі мастаки на будь які провокації! Коли ешелон рушив, за свідченнями представника Військового генерального комітету Миколи Левицького, «дехто» з бійців взявся салютувати пострілами вгору. Ніхто тоді і не став шукати того «дехто»… У відповідь ешелон з українцями військовиками почали обстрілювати частини російських окупантів, що за згодою тодішньої «української» влади лишалися в Києві. Тоді було владою «прийнято рішення» здати зброю богданівців до окремого вагону і полк далі відправили під кулемети москалів безоружним…

Піктрагедії припав на станцію Пост-Волинський на околиціКиєва, де «богданівців» чекали з кулеметами вояки 1-го Гвардійськогокірасирського та 17-го Донськогокозацькогополків, яківідкрилимасованийвогонь. Урезультаті 16 «богданівців» було вбито, ще 30 поранено. За свідченнямочевидців, тих, хтовижив, кірасири та донськікозакиарештували з вигуками «Мы вам покажем автономию, хохлацкие морды!», «Мы стреляли хохлов и будем стрелять!», «Мы вам дадим Украину – изменники России!», “Мы скоро заведем порядки старые”.

Військове командування окупантів, це теж характерна риса москалів, відразу ж звинуватило у цій трагедії самих «богданівців». Цю ж хвилю підхопила київська та центральна російська преса. Працювали три комісії з розслідування цього кривавого злочину, однак жодна з них так і не визначила винних.

Аналогічна ситуація в Україні і нині – Героїв-патріотів вбивають, саджаютиь за грати, а офіційні сексоти фсб продовжують керувати Україною!

Українці!

Схаменіться, бо вже пізно буде!!!

Похорон загиблих “богданівців” (Джерело http://www.dsnews.ua)

30 липня(12 серпня) 1917р.загиблих солдат-«богданівців» урочисто поховали на кладовищі Флорівського жіночого монастиря, на Замковійгорі. Похоронна процесія пройшла по центру міста Хрещатиком та Олександрівською вулицею в супроводі 1-го українського запасного полку та представників ради військових депутатів. Вони несли вінки, українські прапори та плакати («Перші жертви перемоги темних сил», «Смійся враже та не дуже» тощо). Пізніше почався збір коштів на пам’ятник загиблим, але через революційні зміни ця справа до кінця так і не була доведена.

Щоб якнайшвидше залагодити конфлікт, кірасирів та «богданівців» відправили на фронт. Розстріл «богданівців» був засуджений у багатьох офіційних зверненнях, про нього згадували на губернському селянському з’їзді в Катеринославі (26-28 серпня) і губернському українському національному з’їзді в Києві (1-2 вересня).

Довгий час на могилу загиблих «богданівців» помилково вказували, як на місце поховання героїв Крут. Нині там стоїть символічний дубовий хрест.

У 2015р. на залізничній станції Київ-Волинський відкрито меморіальну дошку на честь козаків і старшин полку ім. Богдана Хмельницького, які загинули від московських куль.

Фото перших вшанувань за участю ліцеїстів ліцею ім. Богуна.