Марія Морозенко:
От ми і провели наш захід. Після страшної ночі, коли все місто не спало через постійні обстріли, все-таки зібрались у Національний музей літератури України, щоб словом засвідчити нашу нездоланність. І сьогодні це слово насправді звучало потужно, об’єднавши класику і сучасність. Поети читали свої вірші про Маму. З хвилюванням, трепетно, щиро, сповідально. І тому так непомітно промайнув час. Зауважили наприкінці, що читання наші тривали 3 години. Безмежна вдячність кожному автору — учаснику цих особливих читань. Хочу назвати всіх. Тарас Юдін, Данило Дехтярьов — молоді курсанти Київського військового ліцею імені Івана Богуна відкрили власними віршами захід. За ними взяли слово знані поети: Сергій Мартинюк, Інна Ковальчук, Stanislav Shevchenko, Тетяна Фольварочна, Тетяна Іванчук, Тетяна Череп-Пероганич, В’ячеслав Гук, Ніна Шаварська, Владлен Ковтун, Борис Пономаренко, Тетяна Левицька, Роман Кухарук, Оксана Шалак, Ярослав Чорногуз, Леся Пронь, Sergii Luchkanyn та Віталій Павловський. Окрасою заходу стали авторські пісні від Ярослава Чорногуза, Олеся Сінчук, Владлена Ковтуна та Світлана Касьяненко. Крім власної, пані Світлана виконала проникливо й чуттєво пісню на вірш Тетяни Левицькоі «На добру нічку, мамо». Зворушливо виконала пісню «Мамо, матінко моя» на слова Лариса Петрова Тетяна Мірошниченко. А пісня «Я — українка» в її виконанні наповнила залу гордістю за наших багатогранних обдарованих жінок. Відтак і сам захід розпочинався відомою всім піснею «Рідна мати моя» у виконанні незабутнього Дмитра Гнатюка. Завершили дійство піснею «Два кольори». Голос Квітки Цісик щемливо доторкався наших сердець. Звісно, згадали й авторів цих шедевральних пісенних текстів — Андрія Малишка, Дмитра Павличка. Згадували добрим словом і Бориса Олійника, інших наших класиків. А справжнім подарунком став для нас усіх виступ заслуженого артиста України Бориса Лободи. Поділився своєю патріотичною творчістю і наш захисник Михайло Лакей (позивний «Тренер»). В перші дні повномасштабного вторгнення він став поряд з іншими добровольцями Ірпеня на захист країни. І наостанок тепле слово від спільноти науковців-музейників проникливо мовила Раїса Сеннікова. Все дійство промайнуло, як мить. У часи лихоліття — це надзвичайно важлива для всіх можливість духовного посилення. І так прописується історія нашої героїчної нації. Доки звучатиме наше Слово, і доки ми читатимемо поезії наперекір загрозі — ніхто не здолає нас повік. Ми дужі в нашому слові, як і сокровенній щирій любові. Материнська любов саме і є такою. Бережіть і шануйте своїх Мам!Спасибі колективу Національного музею літератури України за спільні творчі заходи. Безмежна вдячність Dmytro Chystiak за проведення цього важливого заходу. І вдячність за те, що поряд повсякчас у важливих справах нашої Організації. Окрема вдячність за фото та відео Тетяні Левицькій. А колективу Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ дякуємо за підтримку в залі. І важлива заувага — саме після важкої ночі війни вперше побіжно презентували нашу антологію «Поміж повітряних тривог», що ось тільки вийшла друком. Презентації ширші будуть згодом. Вдячність наша Олег Никоф та всім, хто підтримав появу збірки (див. попередній допис про видання антології).
