Письменницький літопис. 15 січня 1945 року – День слави Української зброї

День Слави Української зброї

15 січня 1945 року сотня УПА бійців на чолі з командиром Мирославом Симчичем(Мирослав Симчич— український військовий та громадський діяч, політв’язеньіз позивним “Кривоніс” провела бій під Космачем – «бандерівською столицею, перемогла значну силу ворога знищила каральний загін НКВС.

Взимку 1945 року більшовики тричі пробували напасти на Космач, щоб зруйнувати військову базу УПА,захопили повстанську столицю Космач, і були там повстанцями оточені.

В цих боях за даними Центру дослідження визвольного руху, з радянського боку, окрім дивізіїНКВС, брали участь 31, 33 і 87 прикордонні загони та деякі інші радянські формування.

На один з таких зазначених прикордонних батальйонів по дорозі на Космач, в селі Шепіт, натрапила Березівська сотня, в якій Симчич на той час командував 3-ю чотою. Разом з сотнею Ґонти ця сотня оточила і за одну добу розгромила той батальйон. У бою Мороз був тяжко поранений і передав команду саме Симчичу, який перед тим з двома чотами успішно закрив прорив ворога, і довів бій до переможного кінця.

Щоб не зруйнувати житло селян і зберегти своїх бійців, сили УПА вийшли з Космача та дали можливість частинам НКВС увійти до села. Згодом партизани оточили Космач

Бійтривав три добибез перерви. Основнісилиокупантівзазналипоразки і попросили підмоги.

Покиосновніповстанськісилизводилизапеклібої в Космачі, кількасотень стало заставами на підступах до села зустрічатиостаннірезервидивізіїНКВСистів. Березунамприйшов наказ відійти до потоку Рушір на засідку: дорогу з Яблунова до Космача випалоперекритиїм. Новийсотенний Юрко, якогокомандування УПА призначилозамість Мороза, не знав місцевості, тому доручивкеруватибоємдосвідченому «Кривоносові».

15 січня 1945р. повстанці Березівської сотні в присілку Рушір, Симчич прекрасно знав цю місцевість, влаштували засідку біля зруйнованого моста за шість кілометрів від Космача через р. Лючу.

М.Симчич у «Братах грому» так згадує про це: «Засідку влаштували кілометрів три-чотири за Рушором в напрямку Космача. Двісті п’ятнадцять стрільців треба було замаскувати так, щоб ворог не виявив жодного й навіть не запідозрив нічого. Місцина відповідна знайшлася. Гори там брали дорогу в підкову». Повстанці розташувались на схилах над дорогою, замаскувались у метрових кучугурах снігу.

Цяпосилена сотня мала на озброєнні 22 легких кулемети, полковийміномет, «бронебійку», понад 20 автоматів, десь 15 напівавтоматичнихрушниць, рештакарабіни (кріси) й гранати.

Зранку на підступах до села з’явилася колона НКВД з 12 вантажівок-студебекерів (за іншими даними – понад 15), тісно набитих солдатами, і одна легкова автомашина включно з її командиром конвойного полку №256 військ НКВСГероєм Радянського Союзу генерал-майором Дергачовим, зупинилися на самому краєчку провалля перед щойно розібраним повстанцями мостом. Усі були на виду.

Близько 11 години по команді Симчича розпочався нерівний бій, між Березівською повстанською сотнею та в декілька разів чисельнішими московськими окупаційними військами НКВС, які перед тим займалися примусовою депортацією кримських татар, чеченців, інгушів. Бій закінчився повним розгромом НКВсівців

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на telegram
Telegram

Вам також может сподобатися: