Доброго ранку всім Гідним і Незламним! Мої вітання з Днем Державного прапора України! Цей прапор “збуджував” рашистів біля “Жирафа”. Позиція “Бетон” і бетономішалкою перегородили частину дороги, яка з’єднувала Бучу і Ірпінь. Саме на нюю вивісили наш прапор. Поруч були позиції “мешки”, “окоп”, “клумба”. Саме на цих позиціях ми стримували і не пускали рашистів в Ірпінь. Вони добряче “крили” нас мінами і всім, що у них було. Але наступати боялись. Вже після звільнення Ірпіня одна жіночка з Бучі (у неї “квартирували” рашисти) розповідала мені: ” – Письменнику, вони страшенно боялися вас оборонців Жирафа. Говорили, що проти них там (на Жирафі) воюють солдати НАТО. Напивалися і говорили, що якщо б не НАТО, вони давно б захопили Ірпінь і Київ. Я одного разу сказала, що солдатів НАТО там не має. А б’ють їх звичайні добровольці з Ірпіня, Бучі. Невдовзі до мене підійшов офіцер і сказав, що мене застрелить якщо я буду вести пропаганду. І підкреслив, що там (Ірпінь) стоять війська НАТО. А очі у всіх, були перелякані, тому пили вони від страху все підряд і все що горить. Говорили, що прийшли мене звільняти. Спитала від чого? Знову офіцер провів зі мною “бесіду”. Дякую вам.” Десь так. І я дякую всім, хто зі зброєю в руках боронив свій край. Дякую тим цивільним, хто творив спротив на окупованих землях. Труїв питну воду, зривав таблички з назвами вулиць, робив пасивний спротив і не боявся говорити, що нас не треба звільняти, що так, ми православні, але інші і з московським православієм нам не по дорозі. Тому ідіть додому, московитам тут не раді… І заключний штришок: Зі святом.Тримаємо стрій. Віримо в себе. Віримо в Україну. Слава Україні!