Все тільки починається
Невдовзі, 10 серпня, письменникові та громадському діячеві Сергієві Мартинюку сповниться шістдесят років.
Знаю його вже майже 15 літ. Познайомилися на обласній конференції Української народної партії. На лацкані піджака у Сергія тоді виблискував значок депутата районної ради. На відміну від інших промовців, його короткий виступ складалася не із загальних фраз, а торкався справ у вихованні національної свідомості молоді, звертав увагу на засилля сепаратизму серед священників московського патріархату. Тоді ж я отримав у подарунок книжку «Горжусь, что я украинец».
Запам’ятав ще дві визначні зустрічі із Сергієм: під час його посвяти одеськими рідновірами на РУНтата Світогора Лелеку і на Майдані в грудні 2013-го. 7 грудня ми щойно доїхали на метро до Майдану Незалежності, виходимо на площу, а там — Сергій Мартинюк з прапором України і написом «Балта». Було ще багато зустрічей: на з’їздах Руху, козацьких радах, у Холодному Яру, але перші три запам’яталися найяскравіше його вираженою проукраїнською позицією.
Народився пан Сергій у невеличкому селі Крижовлин, що за 20 кілометрів від Балти. Після за-кінчення школи вступив до Одеського артилерійсь-кого училища, служив офіцером у НДР та на Далекому Сході. Після проголошення Україною незалежності у званні капітана звільнився у запас і повернувся додому.
У грудні 1991-го, вже після референдуму, Сергій зустрічався зі старими друзями по училищу біля пам’ятника Дюку на Приморському бульварі. Тоді у руках він тримав жовто-синє знамено і вигукув: «Україна! Україна!..». Перехожі дивилися на нього, як на навіженого, а друзі зробили вигляд, що не знають його. Отоді Сергій Мартинюк і зрозумів, що боротьба за Україну ще не виграна. І він розпочав цю боротьбу на духовному фронті.
У рідній Балті багато хто вважав його націона-лістом, на що Сергій з гордістю пояснював опонентам: «Націоналізм — це любов до свого й повага до чужого!».
За понад три десятиліття видав більше десятка книг, опублікував багато статтей у загальноукраїнських та місцевих виданнях, заснував часопис «Балтське коло», мистецький проєкт «Моя перша поетична збірка», а в 2015-у — Балтський літературний осередок Ліги українських письменників ім. П. Чубинського.
У 2010 — 2014 роках був депутатом Балтської районної ради, двічі балотувався до Верховної Ради України. Був активним учасником двох Майданів.У березні 2014-го за поданням Ради громадських ініціатив Майдану став радником голови ФПУ. Нині Сергій Мартинюк відомий як голова організації «Благодійний медичний фонд «Лелека».
24 лютого капітан запасу С.Я. Мартинюк вступив до Ірпінського загону територіальної оборони і зі зброєю в руках разом з побратимами став на захист рідної землі. Ірпінська тероборона та воїни ЗСУ і сьогодні стоять на варті підходів на Бучу, Ірпінь. Про все, що довелося побачити і пережити на війні, зокрема під час захисту Ірпеня, планує розповісти в новій книжці. Її головна ідея — історію творять звичайні люди.
За вагомі досягнення у творчій діяльності Сергій Мартинюк відзначений багатьма літературно-мистецькими преміями. Остання з них — всеукраїнська премія «Літературний Парнас».
Щиро вітаємо пана Сергія з прийдешнім ювілеєм та з визнанням його внеску у розвиток української літератури, у національно-патріотичне виховання, утвердження самоідентичності українського народу. Зичимо змінити багнет на перо і надалі радувати нас творчими набутками!
Нових вам успіхів, пане Сергію!
