“Станцюємо гопака на руїнах кремля або Меч завжди посередині Істини”
Історія нічого не вчить ледачих, які її лише вивчають, Улюбленими учнями історії є ті, хто її творить. І вони – стають героями історії! Творімо і ставаймо героями своєї України! Сергій Мартинюк 2004 р. Балта – Київ (Майдан) Отже перше і головне моя щира подяка за запрошення на конференцію – круглий стіл. Я наразі в Ірпінській ТрО. Став до лав добровольчого загону з перших днів вторгнення московитів. Прийшов з власною мисливською зброєю. У мене було тільки шість патронів на “качку” і мисливський ніж. Згодом отримав автомат. Що було – це нескорений дух і незнищенні Українські (козацькі) гени. Ірпінь ми відстояли. Скажу головне – ми всі розуміли: якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть. І декілька слів про себе. Я Український письменник, журналіст, краєзнавець. Мене не важко знайти в Вікіпедії:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 і інтернеті. Пишу свої тези з телефона, тому не буде розлого. Що для мене козацтво? Моє життя і гордість, моя слава і захоплення, моя честь і гідність, моя сила і характерництво. Маю власний девіз: “Справжня Честь і Гідність свідків не потребує”. Українське козацтво надзвичайно цікаве та важливе явище в історії як України так і світу. Козаки дивували та захоплювали, надихали митців на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру та звичаї. Однак козаки були не просто вояками, адже поряд з силою, хоробрістю, розумом, хитрістю, кмітливостю завжди поруч було щось загадкове і містичне. Пропоную поринути в цей загадковий світ містики, але в майбутньому часі. Тобто в майбутньому. А без сьогодення немає майбутнього. Тому робити сьогодення вкрай важливо. А розпочну напевно з вірша: Отак подивишся здаля
На москаля –
І ніби справді він людина,
Іде собі, мов сиротина,
Очима – блим, губами – плям,
І десь трапляється хвилина,
Його буває майже жаль,
А ближче підійдеш – скотина!Цей вірш приписують Т.Г.Шевченко. А написав його Ян Таксюр. Багато різних обговорень навколо цього вірша, але думаю, що автор хотів показати тільки одне – що Українці і московити різні люди і не мають нічого спільного по життю, різні світогляди, різна культура, різний розум, різні звичаї. Тобто з насіння соняшника не будуть квіткувати троянди. Тому і нам треба припинити переконувати світ, що ми краще московитів. Треба бути самими собою. А в сьогоденні головне набити московитам пики так, щоб вони при слові “Україна” з переляку ховалися і бігли на концерт кобзона. В ім’я Гідності Ми маємо бути Ми.Мої тези: 1. Нам треба створити нову націю із попелу старої. Націю з розумом переможців. Без плачущих віршів, без сумних пісень, без постійного оплакування своєї нещасливої долі, без постійного крику “зрада”… Тобто вчити молодь, що там де Українець там завжди Гідність, порядок, перемога, Честь і достойне життя. 2. Нам треба робити культ Українця в світі. Культ в гарному розумінні цього слова. Як приклад: згадайте гасло Помаранчевого повстання “разом нас багато, нас не подолати”. Або прекрасне гасло Повстання Гідності 2013-14 р.р. “Моя хата скраю бо я перший ворога зустрічаю”. 3. Лише дурень з кимось “узгоджує” свій літопис. Сильний і мудрий його їм розповідає. Нам треба відродити свій літопис не від охристиянизації, а заглянути набагато глибше. До християнства на теренах Українижили достойні люди, які мали свою культуру, мистецтво, мову, традицію, життя. І у нас зараз так: “Рідна віра, рідні звичаї в серці, а чужі в церкві”. Якщо уважно подивитися на літописні згадки, то в них можна побачити зовсім інші роки (7562, 7563). Подивіться і спитайте себе? Чому у нас вкрали 10000 літ нашого славного літопису? У нас вкрали і “приватизували” все: мову, культуру, звичаї, пісні і нас перетворили на пристосуванців і християнських рабів. Не змогли вкрасти тільки одне – наші нескорені, незнищенні гени вільних і гідних людей. На протязі віків нас гнули, а ми не гнулись, нас били, а ми не бились, нас вбивали голодом, а ми живемо в наших дітях і онуках. Нас можна завоювати але підкорити ніколи. Ми були, ми є, ми будемо. Наведу як приклад, що нам є ким пишатися. Ці приклади про цих непохитних Українців діти мають вивчати в школі: Юрія Кістяківського – радника Президента Ейзенхауера;Григора Орлика – графа, сина гетьмана Пилипа Орлика, особистого радника короля Франції;Михайла Скибицького – радника Президента Венесуели Хосе де Пайеса;Стефана Терлецького – учень Марійки Підгірянки, перший етнічний українець, член британського парламенту, радник прем’єр-міністра Маргарет Тетчер.Івана Турчина, відомого під іменем Джон Бейзил Турчин (англ. John Basil Turchin), українець, полковник царської армії, єдиний українець – бригадний генерал федеральних військ США (серед росіян таких не було). Особисто знайомий з трьома президентами США: Лінкольном, Грантом і Гарфілдом. приятель і особистий радник Президента Лінкольна. Але йдемо далі: 4. Козацька слава не вмре, не загине. Козацтво гідна сторінка життя нашого народу. Але по суті програшна сторінка. Всі битви, походи, договори не призвели ні до чого. Ілюзія обману і величі. Поклали силу-силенну життів козаків, а власної держави не створили. З сильних провідників, козаків зробили – звичаєвим військом, реєстровим військом, чорноморським військом, кубанським військом, далекосхідним військом. Піднімали чуже і плакали за своє. Гинули за чуже, а в цей час в Україні помирали від геноциду – голодомору, колективізувалися і співали за колишню козацьку славу. В час “розвиненого” соціалізму співали пісні “а я еду за запахом тайги” і сотнями тисяч молодих українців будували БАМ І ТАМ ЖЕ ПЕРЕТВОРЮВАВСЯ ЦВІТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ НА ДОБРИВА ДЛЯ ФУНДАМЕНТА МОСКВИНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Треба це міняти і саме про це проводити конференції про козацтво. 5. Якщо не хочеш жити в темряві запали вогник правди про Українство. Коротко від Трипілля до сьогодення, або козацькій звитязі немає рівних. Зараз під час активної фази 370-річної війни з московитами в тому вигляді який є сьогодні в Європі не має шансів зберегтися в тих кордонах, в тому устрою, військовій справі, в політичному житті. Будуть затребовані (або підняті із забуття) нові люди, нові ідеї, нові стратегії будівництва. Тому саме зараз нам треба представити козацьку науку, козацьку освіту, козацький устрій, козацьку звитягу, козацьке керування, козацьку педагогвку, козацьке виховання. І це не буде довго. Це все що я перечислив має бути вже готово. Працюємо на цим.6. Кожен хоче, щоб правда була на його боці, але не кожен хоче бути на боці правди, або козаки будівничі нової нації вільного світу. Нам треба відмовитись від християнського зомбування козацтва. Козаки не боялися “ніБога, ні чорта” і вони ніколи не були затятими християнами. Це вже в 20-му столітті почала активно пропагуватися ця думка через фільми (як приклад, фільм Ежи Гофмана “Вогнем і мечем”), книги, театральні вистави. Вважаю, що нам всім треба позбутися християнського ярма на шиї. Україна чекає, щоб її зняли з хреста християнства. Ну не вірю я, що вільний козак може стояти на колінак, цілувати руку попу і просити захисту і перемоги. Він перемогу і істину здобуває мечем. А меч завжди посередини істини. Тому цією тезою вимагаю – не ганьбіть моїх предків козаків християнською релігією. В заповідях козака написано: “Тримайся віри предків, живи за звичаями свого народу.”. Нам більше 11000 років, а християнству 1000 років. Хто притомний може поважно сприймати “молоду” християнську віру за рідну? Працюємо над цим. Без національної Гідності не буде волі. І наостанок – ми втратили неприпустимо багато часу на молитви, колінкування, прощення. Не маємо права втрачати йього в сьогоденні. Війна триває і в цій війні ми мусимо перемогти.І заключний штришок. Цю пісню написав ще в далекому 2008 році: Це і буде моє заключне слово. Слава Україні! Козацька пісня: На килимі життя, немов чарівна м’ята,Розквітла наша козацька вдача.Хай щастя нашу долю не минає,Нехай нам Бог завжди допомагає,Своїм теплом завжди хай сонце зігріває.Нехай душа козацька ніколи не старіє, В житті нехай все буде По-вкраїнськи гарно: Любов, здоров’я, щастя Та вічно молода козацька душа. жовтень 2008 р. Постскриптум: Цей допис Тетяни Редько нагадує не тільки нам, а і всім забудькам, що ми, Українці, мали родинні зв’язки з королівськими родинами тоді, коли на місті москви, ще квакали жаби. Міжу взяти приклад з власної книги, але мені приємно представити пані Тетяну Редько. Пізнаваймо своє і рідне. Коли ще не було Москви… Київ дав 158 королів і королев Європі! Почула, навіть від прихильників Украіни, здивування, що Київ старший за Москву))) Напевно путін теорією «основатєля Лєніна» багатьох ввів в оману))) І тому варто нагадати кожному ось це! В Європі було найбільше(!) королев і королів, які були з Києва чи мали родинні зв’язки. Історичний малюнок, якому до тисячі років, увіковічнений в Софії Київській. На ньому чотири славетних королеви. Франції – Анна, Угорщини – Анастасія, Норвегії, а потім Данії -Єлизавета, Англії – Агата. Всі вони доньки Ярослава Мудрого, великого князя Київської Русі. В цей час чоловіком Польськоі принцеси був їхній брат Ізяслав, королевою сестра батька. Інший Володимир був чоловіком принцеси Німеччини. Мама їхня була принцесою Швеції Інгігердою, брати якоі були королями Швеціі і Даніі. Вся Європа без виключення мала родинні зв’язки з Київською Руссю – Україною! За 100 років до заснування села Москов. Але повернемось до наших королев, бо кожна з історій про них – це Голлівуд відпочиває! Чи знаєте ви, що теперішня королева Англії Єлизавета – потомок нашоі королеви Агати? Чи не тому Англія вірний друг Украіни в ці визначальні часи? Чого лиш Борис Джонсон вартий! А донька Агати Маргарита стала не лише королевою Шотландії, але й її святою! Бо за життя найбільше храмів Божих побудувала і добрих справ зробила. А далі і Річард Хоробре серце, і Марія Стюард – з нашим, тобто Агатиним, королеви з Києва корінням! Шановний Макроне, а вам слід нагадати про легендарну Анну Киівську, яка стала королевою Франціі, знаючи 4-ри мови. Привезла Євангеліє, на якому присягали чи не всі королі Франції, написане у Києві. Кров королеви Анни текла у 18-ти королів Франції (!). А ще про те, як саме цей легендарний портрет 4-х сестер з Києва, які стали королевами Європи, врятував святу Софію від Московського мракобісся! В 30-х її за бажанням ката Сталіна, ідеала Путіна, мали підірвати! Вже заклали вибухівку… 1000 – літнє диво архітектури саме у Києві, викликало жабу у московських безбожників. І раптом ультиматум від Франції: – Якщо посмієте спаплюжити портрет нашої легендарної королеви Анни, зруйнувати витвір рук батька нашої королеви, наша країна розриває дипломатичні відносини! Одразу ж! … Ага, такі рішучі попередники були у вас, властьімущі французи! Від Жанни д‘Арк, а не Ліпен корінням! Ось так французи і врятували нашу Софію! Ім би ще тепер мову ультиматумів щодо путлера вивчити! І тут ще угорцям варто нагадати нашу- їхню королеву Анастасію. Бо саме завдяки заступництву Києва і могутніх Київських князів угорський король Андруш, чоловік Анастасії, був врятований від смерті! Бо на той час Київська Русь була НАЙБІЛЬШОЮ державою Європи. І найвпливовішою! Може тому так впевнено вела себе і не визнавала жодних ультиматумів вже відома нам королева вікінгів Єлизавета? Рідна сестра згаданих королев. Ну ви ще чули десь, щоб одна жінка стала за життя спочатку королевою Норвегії, а потім Данії? А наша Єлизавета стала! І ще й доньку королевою зробила. А ще врятувала принцесу Англії сироту Гіту від ненависного шлюбу… і послала… ну як руский корабль найгрізнішого самодержця, який спробував їй погрожувати. А потім віддала ту англійську принцесу Гіту за київського короля Володимира Мономаха! Бачите скільки у нас англійського? Французького, нормандського, датського, шведського, польського, норвежського, угорського? Де тут рашистське? Ось яке у нас, украінці міцне коріння ВЖЕ було ЄВРОПЕЙСЬКОГО роду! КОЛИ ЩЕ НЕ БУЛО МОСКВИ! Хто там де думає пускати нас в ту Європу чи ні? Та в нас тепер тих Річардів Хоробре Серце – мільйони! Єлизавет і Анн, Агат і Анастасій – не менше! І те, що розбрелись вони у час воєнного лихоліття біженками – то тимчасово! Вони ще стануть королевами! Правда ж, жінки України? А Україна – членом Євросоюзу. А хто сумнівається – розкажіть ім ось цю історію! І те що Київ дав 158 королев і королів Європі! І ще дасть! Вірмо і діймо! Разом до перемоги!
Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко), письменник, генерал – осавул, заступник отамана Черноморського козацького війська.
19 червня 2022 року
Використана література: Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) “Народжені перемагати або краще загинути стоячи ніж жити на колінах”, Київ, Український приорітет, 2018Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) “Того, хто йде, важко спинити”, Київ, Видавничий центр “Просвіта”, 2020 р.Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) “Пишаюся, що я – Українець або Лелеки рідним гніздам не зраджують”, Київ, Видавничий дім “АртЕк”, 2021
