Від військових з”їздів до широкого громадського руху. Офіцер сучасна військова єліта незалежної України.
27 жовтня 2021 року в Центральному Будинку офіцерів проходила научно – практична конференція “Всеукраїнські військові з’їзди та їх значення для державотворення України”. Головна мета конференції:1.Популяризація історичної правди про окремі визначні події національно-визвольного руху та їх значення для становлення незалежності України;2.привернути увагу суспільства до військової громадськості та її впливу на суспільно-політичні процеси в Україні,3. залучення до військово-історичної науки армійської молоді. Як приклад впливу військових з’їздів на державотворення України: “В кінці жовтня 1917 року в Києві розпочав роботу ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. З’їхалося понад 3 тис. делегатів, які представляли інтереси 3 млн. українських військових. Учасників зібрання вітали представники французької та бельгійської військових місій, які перебували у Києві. У своїй резолюції з’їзд вимагав від Центральної Ради проголошення незалежної Української республіки, українізації армії і флоту, укладення миру з Німеччиною. З делегатів з’їзду було сформовано 1-й Український полк, який вступив у сутички з прихильниками Тимчасового уряду та більшовиками вже 11 листопада”. Отже пізнаймо правду і правда визволить насЗ вступним словом звернувся голова Спілки офіцерів України полковник Сасько Олександр Вікторович. — Всеукраїнські військові з’їзди 1917 року (травень, червень, жовтень) вийшли за межі власне військових питань, вони служили каталізатором політичних рішень УЦР, і не тільки висували політичні вимоги, а й ставали силовою основою суспільно-політичних зрушень.Саме в ці дні, 20-30 жовтня 1917 року в Києві проходив Третій Всеукраїнський військовий з’їзд, одним із центральних рішень якого була вимога проголошення незалежності України.Пройшло понад 80 років і у липні 1991 року у Києві був скликаний З’їзд офіцерів – громадян України. На порядку денному стояло, зокрема, два розстрільних питання – створення українських збройних сил політико-правовим шляхом і створення громадської організації українських офіцерів національно-патріотичного спрямування. В той час, у липні 1991 року, фраза командувача військами ККВО генерала Віктора Чечеватова, що ми вас усіх і Дніпрі потопимо, була не пустою фразою. Але генерал із Києва поїхав до Хабаровська командувати КДВО, а 23 жовтня 1991 року Міністерством юстиції України зареєстрована Спілка офіцерів України.Це і спонукало нас до підняття цієї теми в інформаційному просторі. Хотілось би його підняти й серед науковців.Отже, тема науково-практичної конференції “Всеукраїнські військові з’їзди та їх значення для державотворення України”. Мета – скільки зможемо – дослідити і привернути увагу.Більше 50 учасників зібрались в залі. Це представники Міністерства Оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, Національний університет оборони України, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, Національний музей історії України, Військовий інститут Київського національного університету, Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна, Державний університет інфраструктури і технологій.Головний редактор “Українського слова” Топчій Алла Дмитрівна, Директор Ірпінського історико – краєзнавчого музею Зборовський Анатолій Іванович.Головний організатор і модератор Центральний провід Спілки офіцерів України. Багато зусиль і нервів доклав до проведення конференції голова СОУ полковник Сасько Олександр Вікторович. Незважаючи на перестороги і перепони, короновірус і боязнь захворіти – ми це зробили. Конференція вийшла продуктивною і гострою, позитивною і переконливою.З цікавими доповідями виступили:Євген Лупаков почесний голова СОУ: “Роль спілки офіцерів України в відродженні ВМС України”. Полковник Лупаков докладно висвітлив труднощі створення спілки офіцерів України в Криму. Ті труднощі тільки підбадьорували і надихали на відродження незалежної України. Віками українці мріяли про свою незалежність, тому ніякі “палиці в колеса”, які нам намагалися ставити не допомогли. Сергій Мартинюк член ЦП СОУ: “Створення і розвиток СОУ в Одеському краї. Українська військова громадскість як головна сила в відновленні незалежності України”. Зокрема Сергій Мартинюк наголосив: Одеський край в буремнім 1991 році. Ми всі тоді розуміли що за військом головне слово. Ми розуміли важливість прийняття військом присяги на вірність України. В Києві могли прийматись будь які рішення, але без підтримки війська вони б так і залишились би на папері. Як це робилося або як ми це робили. Одразу скажу, що методи не завжди були ввічливими, але мета виправдовує засоби. Як приклади: В Одесі під час створення Спілки офіцерів України виникла цікава ситуація. Москвинські офіцери підійшли до нового керівництва Спілки офіцерів України. Спитали з зухвалістю: — Ми надіємось, що ви не з бандерівцями? Наші відповіли просто і з гідністю – – Звичайно, що ми не з бандерівцями. Ми з Україною. — Тоді ви маєте розуміти, що ми вас не підтримуємо і нас в Одесі більшість. Ми вас задавимо. — Так, ми розуміємо це. Але ви також маєте розуміти, що українців більше в Сірому клині (Сибір) та на Зеленому Клині (Далекій схід). Тому ви їдете туди і залишаєте тут свої квартири, а наші їдуть сюди і живуть в ваших квартирах. Проста ротація. Звичайно після такої пропозиції на ротацію, московити не захотіли їхати морозити свої шмарклі в Сибір. Ситуація стала контрольованою і це дозволило вільно створити СОУ. На Балтщині були розміщені ракети страгетічного значення (з ядерними боєголовками). Командир підрозділу відмовився приймати присягу на вірність незалежній України. Часу не було вступати в перемовини і вмовляти. Ввечері до нього під’їхали додому і зробили пропозицію від якої він не зміг відмовитись. На порозі квартири поставили дві пустих валізи і запропонували до ранку виїхати живим і здоровим разом з родиною до московії. Звичайно що така пропозиція не підійшла цьому командиру і на ранок весь підрозділ прийняв військову присягу на вірність України. Присягу приймали виключно українською мовою. Звичайно, що вони з часом оглигались і почали ставити палиці в колеса. Але на той час нам треба був час на створення міцної спілки офіцерів Укораїни і час на те, щоб державна машина почала працювати в Українській незалежності.Богдан Скопненко, представник Національного музею історії України: “Образ “українського буржуазного націоналіста” в радянському кіно”Олександр Хоменко, представник Національного музею історії України: “Імператив державної самостійності в політичних концепціях лідерів Української революції: книга міністра міжнародних справ УНР Олександра Шульгіна “Політика”Олена Церковняк – Городецька, викладач кафедри військово – гуманітарних дисциплін ВІТІ: “Роль культури в розбудові ЗСУ і її вплив на боєздатність війська”.Вікторія Лагута, курсантка військового інституту Київського національного університету: “Роль жінок в Українській революції 1917 – 1921 р.р. та їх вплив у відновленні незалежності України”.Пані Вікторія яскраво розповіла про роль жінок в національно – визвольних змаганнях за незалежність України і по жіночі ємоційно про сучасну московсько – Українську війну. Анатолій Зборовський, краєзнавець, директор Ірпінського історико – краєзнавчого музею: “Військово – політичні ініциативи української військової громадскості Приірпіння в першій половині 20-го сторіччя”.Підбив підсумки голова Спілки офіцерів України полковник Сасько О.В.: Офіцер. Скільки надії, гордості, сміливості в цьому слові. У нас в нашому літописі сила – силенна порядних і гідних офіцерів. Людей честі і величезної відваги. Ми маємо дарувати надію на краще. Ми маємо забезпечувати безпеку і розвиток держави. Ми маємо забезпечити поступову зміну поколінь в спілці офіцерів. Молоде покоління яке буде розуміти головне – Справжня гідність і честь свідків не потребує. Молоді є чим пишатися. Наостанок учасники конференції зробили пам’ятне фото.Головне з чим погодився кожен учасник конференції – Нас можна завоювати, але підкорити ніколи.Принагідно і щиро дякуємо всім небайдужим учасникам конференції. Доля шанує сміливих.Слава Україні!!! P.S. На жаль Міністерство у справах ветеранів проігнорувало нашу конференцію. Співчуття міністру і тим, хто мав представляти Міністерство на науково – практичній конференції. Чи може міністерство живе по інший законам і не в Україні? P. P. S. Дякую щиро за чудові світлини полковнику Кривобоку В.І. Сергій Мартинюк, член Центрального проводу Спілки офіцерів України
