Сергій Якович Мартинюк (літературне і рідне – Світогор Лелеко) народився 10 серпня 1962 року в селі Крижовлин, Балтського району Одеської області.
Закінчив (пишаюсь цим!) Одеське вище військове командне артилерійське училище в 1983 році. Служив в Німеччині та Зеленому Клині (московія). Звільнився з радянського війська на знак протесту проти політики знищення України.
Одружений маю пречудову дружину Мартинюк Марічка (Лада). Моя Лада – моя чарівна Берегиня. Разом живемо більше 39 років. Маю двійку чудових доньок. Обидві мають вищу освіту. Пишаюсь своєю родиною.
Маю честь бути Українцем і Українським Письменником. Не люблю слова “жанр”. Пишу прозу, публіцистику, вірші, п’єси. Більше віддаю перевагу прозі – аристократичній, інтелектуальній, романтичній, історичній, філософській, гуморній. Пишу не оповідання і вірші, а “лелечки” і “лелечанки”. Коли маєш Україну в серці, то буде і караючий багнет і золоте перо письменника.
Член НСПУ з жовтня 2018 року. Член Ревізійної комісії Київської організації НСПУ. З грудня 2008 року член Обласної асоціації Волинських письменників. З червня 2014 року один із засновників (створений осередок Ліги і в Балтському краю: «Балти – народжений перемагати») і член Ліги Українських письменників імені П.Чубинського.
Завжди підкреслюю і пишу що у мене – “Партійність – Українець”. В 2004 році, після Помаранчевого повстання створив і очолив міську організацію Української Народної Партії (УНП) в рідному місті Балта. В 2006 році балотувався від УНП до Одеської обласної ради. З 2010 по 2014 роки був обраний народним депутатом Балтської районної ради. В 2012 і 2014 роках балотувався в народні депутати України по мажоритарному виборчому округу №137. Хотів дати посил молоді – “Гідність це майбутне”. Ми маємо зробити культ Українця в світі. Ми маємо зрозуміти, що єдине майбутне яке ми будемо мати, це те, що побудуєм самі!
Маю козацьке військове звання «Генерал-осавул УК». В сьогоденні отаман Балтського окремого округу ЧКВ, заступник отамана Чорноморського козацького округу (ЧКВ).
2019 рік працював Генеральним Директором “Підприємство ДУМ НСПУ”.
Є засновником і директором Б.О. «Благодійний медичний фонд «Лелеко» (сайт: leleko.org.ua). Фонд був заснований в буремний квітень 2014 р. Завдання – допомога в оздоровленні і реабілітації Майданівцям, Добровольцям, Воякам. За 2014–2016 р.р. фонд «Лелеко» посприяв, допоміг, направив на реабілітацію 550 чоловік. Пишаюсь цим.
Є засновником альманаха «Балтське коло».
Є засновником мистецького проекта «Моя перша поетична збірка».
Є засновником мистецького проекту “Напиши спогади”.
Автор книг (і видавець):. “Здобули волю – здобудемо долю” 2007 р., “З Україною в серці” 2008 р., ” Горжусь, что я Украинец” (2 видання) 2010 р., 2012р., “Я Українець і маю розум переможця” (2 видання) 2011р., 2013р., “Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах”2018р., Маю честь бути Українцем” 2020 р., “Того, хто йде, важко спинити” 2020 р., “Пишаюсь, що я Українець, або Лелеки рідним гніздам не зраджують” 2021р.
Маю публікації в газетах: “Народна трибуна”, “Ваш інтерес”, “Чорноморські новини”, “Літературна Україна”, “Слово Просвіти”, “Одеські вісті”, “Українська літературна газета”, часописах «Перевесло», «Регіон бандерівський» і інших. Пишаюсь своїми книгами. Намагаюсь підняти славну велич предків і навчити гідності молодь: “Бути Українцем не соромно. Соромно цим не пишатися!” «Моя хата скраю, бо я першим ворога зустрічаю!» “Справжня Честь і Гідність свідків не потребує”. Хочу поєднати достойні і героїчні риси часу минулого і сьогодення, і заобрійний овид майбутньої України. Книжками хочу навчити молодь – Якщо рідне є бідним – зроби заможним, брудне – обмий, негарне – зроби чарівним, нерозумне – зроби мудрим, слабке – зроби сильним! Бо це твоє рідне. Ніколи не здавайтесь і побачите як здаються інші! Ми Українці і маємо розум Переможця. Ви нова аристократія України і світу. Пишаймось, що ми Українці!
Нагороджений: Міжнародним Козацьким орденом Лицарської звитяги (14.10.2006), нагороджений козацьким орденом «Лицар України», (14.10.2016), медаллю 100-річчя Провідника ОУН С. Бандери (01.01.2009), нагороджений Патріархом Філаретом медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (25.02.16 р.) Відзнака «30 років Спілці офіцерів України» (24.08.21). До нагород і премій байдужий. Не нагороди роблять письменника – письменником!
Активний учасник Помаранчевого повстання 2004 р. Повстання Гідності 2013–2014 р.р. Організатор першого Євромайдану в рідному місті Балта. 01.12.2013 р. та 15.12.2015 р. В 1700 р. реформуванням колодаря у нас вкрали 5500 років нашого правдивого літочислення і вбили нашу родову пам’ять. Це ганьба! Хочу це відновити. Приєднуйтеся!
По життю притримуюсь давній вірі моїх предків: “Мені говорять, ти не туди ідеш, там немає життя… Мені байдуже. Я запалю своє життя!” – Приєднуйтесь. Не Боги горщики створюють. Історія шанує тих, хто її творить, а не тих, хто плаче і колінкує.
–Голова Бучанської районної організації ВГО “Спілка офіцерів України”. Організацію створив сам. Літом 2020 року у нас в Ірпіні з’явилось дуже багато “зелених” чоловічків. Треба було поставити їм військовий щит. Тим паче, що поліція і СБУ на мої перестороги не звертали уваги. Я їх не виную. Кожному своє. Воно здається, що війна десь далеко і його не зачепить. Тому знайшов однодумців і вже разом створили Бучанську районну організацію СОУ. Моя організація офіційно зареєстрована. Обраний 17 липня 2021 року (на зборах Київської обласної організації СОУ. Проходила в Біілй Церкві) заступником голови Київської обласної організації Спілки офіцерів України. Обраний на 26 з’їзді ВГО СОУ (24 липня 2021 року) членом Центрального проводу ВГО Спілки офіцерів України. Цим пишаюсь.
–Голова (станичний) Балтського районного братства “Всеукраїнського братства воїнів УПА ім. ген. Романа Шухевича “Тараса Чупринки”. Організацію (станицю) створили 21 квітня 2004 року. Ми тоді бачили, що Україну активно затягують в “тайожний союз”. Треба було ставити спротив москвинській навалі. До нас (в Балту) приїхав Перегінчук Михайло Васильович, голова Одеського обласного братства і в той же день була створена Балтська станиця братства і мене обрали головою (станичним). Номер мого посвідчення Всеукраїнського Братства воїнів УПА – №70. Ідея спрацювала. Багато моїх хлопців були активними учасниками Помаранчевого повстання. Потім разом зі мною створювали Балтську міську організацію Української Народної партії. Разом зі мною приймали участь в виборчих перегонах. Також були участниками Повстання Гідності (2013 – 14 р.р.). Пишаюсь своїми побратимами. Пишу про цю сторінку свого життя вперше. Чому пишу? В пам’ять про своїх побратимів, яких вже не має. Слава нескореним. Згадуючи своїх побратимів можу підтвердити наше стародавне прислів’я – “Не важливо скільки перед тобою ворогів. Важливо хто поруч з тобою”.
Життєве кредо – Я Українець і маю розум Переможця! Дій так, щоб тобою пишалися діти!
Маю відзнаки:
В 2013 році був номінований Одеською регіональною Академією Наук (ОРАН) і ОСІДУ РУНВіри на здобуття Шевченківської премії, за книгу «Горжусь, что я Украинец» — (рік видання 2012, Львів).
Лауреат в номінації «Проза» обласного конкурсу «Мій Шевченко», присвяченого 200-річчю з Дня народження Великого Кобзаря м. Одеса (2014).
Лауреат XX загальнонаціонального конкурсу (2019) «Українська мова – мова єднання» (за альманах «Балтське коло») (2019).
Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. В. Юхимовича (2019) за книгу «Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах».
Дипломант літературної премії імені Юрія Яновського за книгу «Маю честь бути Українцем» у номінації «Мала проза» (2020)
Лауреат Літературної премії «Благовіст» Національної Спілки Письменників України (2020), за книгу «Маю честь бути Українцем».
Лауреат Літературно — мистецької відзнаки імені Валерія Нечипоренко (2020) за книгу «Маю честь бути Українцем».
Лауреат Літературної премії імені Володимира Сосюри за 2021 рік.
Лауреат літературно-наукового конкурсу імені Воляників-Швабінських за праці, видані у 2020 році (друга премія, за книгу «Маю честь бути українцем») В анотації Фундації Українського Вільного Університета підкреслюється: “В книзі Сергій Мартинюк розкриває долю, життя і головну рису міцності і характеру українців – нескореність і віра в себе. Автор натхненно закликає мати віру в серці і вимагає від нас, людей, мати розум Переможця, бо нас можна завоювати, але підкорити ніколи”.
Лауреат Всеукраїнської премії “Літературний парнас” за 2021 рік.
Член НСЖУ з листопада 2019 р.
Член НСПУ з жовтня 2018 року. Член Ревізійної комісії Київської організації НСПУ.
Член НСКУ з 2019 року.
Багато працюю в краєзнавчій сфері. Але не хочу писати тільки сам. Хочу надихнути молодь на вивчення свого краю і свого родоводу. Вважаю, що письменник і його книги мають мати освітню складову. В книзі письменника має бути якась загадковість і має бути присутня незавершена думка. Своїми книгами хочу читача активізувати до діалогу. Діалогу в думках, який би спонукав читача братися до пера і писати про свій родовід, свій край, свою Україну.
Окремий доробок:
· Фундатор (один із трьох) видання і автор післямови «Поважаймо рідну Україну», «Дорогі Балтяни, земляки» до книги Віктора Поліщука «Україна на шляху до Незалежності» (2 книги, ISBN 966-8437-08-0), Видавництво ТОВ МВП «Ананьївська друкарня», м. Ананьїв, 2009 р.
· Фундатор і автор передмови до книги Юрія Шелудченко «Шекспир жил, Шекспир жив, Шекспир будет жить или тысяча уроков психологу, философу и политику из произведений В. Шекспира» (ISBN 978-966-8990-16-8), Кодимська районна друкарня, м. Балта, 2010 р.
· За підтримки Б. О. Благодійний медичний фонд «Лелеко» в рамках проєкта «Моя перша поєтична збірка» видана збірка поезій Михайло Боярка «З Україною в серці гарячім» (ISBN 978-966-8063-79-7), Видавництво Міленіум, Київ, 2019 р., Передмова Сергія Мартинюка.
· Фундатор видання і автор післямови «Від душі» до книги Василя Мойсюка «Шлях до людей» (ISBN 978-966-8063-79-7), Видавництво «Міленіум», Київ, 2019
· Фундатор видання і автор післямови «Книга читає нас…» Народного артиста України Анатолія Демчука «Український пересмішник. Сторінки історії», (ISBN 978-966-136-693-9), Видавництво «Фенікс», Київ, 2019 р.
· Фундатор видання і автор передмови до книги Олександра Мазуренка «Із Донецька — Україною. Дев’ять з половиною тисяч километрів на милицях», (ISBN 978-616-7656-68-4), Видавництво «Альтернатива Друк», Київ, 2020 р.
· Редактор, член редакційної ради і автор післямови книги Віталія Тарасенко «Футбол і профспілки. Історія профспілкового руху в Україні», (ISBN 978-617-7814-33-6), Видавничий дім «АртЕк», Київ, 2020 р.
Літопис творять звичайні люди. Не скиглити, а жити. Творімо новітній літопис України разом. Ставаймо кращими… Слава Україні!
Постскриптум: Написати можу багато. навіть дуже багато, але (обожнюю слово “але”) все інше знайдете в моїх книгах. Зокрема в книзі “Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах” перша Лелечка “Про себе”.
Для листів: martynuk-unp@ukr.net; http://leleko.org.ua
