Вчора (27.10.21) проходила научно – практична конференція “Всеукраїнські військові з’їзди та їх значення для державотворення України”. З вітальним словом звернувся голова СОУ полковник Сасько Олександр Вікторович. Голова Спілки побажав всім учасникам натхнення і успіхів в розбудові і зміцнення оборонної сфери України.Більше 50 учасників зібрались в залі. Це представники Міністерства Оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, Національний університет оборони України, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, Національний музей історії України, Військовий інститут Київського національного університету, Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна, Державний університет інфраструктури і технологій. Головний редактор “Українського слова” Топчій Алла Дмитрівна, Директор Ірпінського історико – краєзнавчого музею Зборовський Анатолій Іванович.Головний організатор і модератор Центральний провід Спілки офіцерів України. Багато зусиль і нервів доклав до проведення конференції голова СОУ полковник Сасько Олександр Вікторович. Незважаючи на перестороги і перепони, короновірус і боязнь захворіти – ми це зробили. Конференція вийшла продуктивною і гострою, позитивною і переконливою. З цікавими доповідями виступили: Євген Лупаков почесний голова СОУ: “Роль спілки офіцерів України в відродженні ВМС України”. Сергій Мартинюк член ЦП СОУ: “Створення і розвиток СОУ в Одеському краї. Українська військова громадскість як головна сила в відновленні незалежності України” Богдан Скопненко, представник Національного музею історії України: “Образ “українського буржуазного націоналіста” в радянському кіно”. Олександр Хоменко, представник Національного музею історії України: “Імператив державної самостійності в політичних концепціях лідерів Української революції: книга міністра міжнародних справ УНР Олександра Шульгіна “Політика”. Олена Церковняк – Городецька, викладач кафедри військово – гуманітарних дисциплін ВІТІ: “Роль культури в розбудові ЗСУ і її вплив на боєздатність війська”. Вікторія Лагута, курсантка військового інституту Київського національного університету: “Роль жінок в Українській революції 1917 – 1921 р.р. та їх вплив у відновленні незалежності України”. Анатолій Зборовський, краєзнавець, директор Ірпінського історико – краєзнавчого музею: “Військово – політичні ініциативи української військової громадскості Приірпіння в першій половині 20-го сторіччя”. Підбив підсумки голова Спілки офіцерів України полковник Сасько О.В.: “Роль Української військової громадкості, офіцерів в відновленні незалежності України”. Наостанок учасники конференції зробили пам’ятне фото.Головне з чим погодився кожен учасник конференції – Нас можна завоювати, але підкорити ніколи. Принагідно і щиро дякуємо всім небайдужим учасникам конференції. Доля шанує сміливих. Слава Україні!!! P.S. На жаль Міністерство у справах ветеранів проігнорувало нашу конференцію. Співчуття міністру і тим, хто мав представляти Міністерство на науково – практичній конференції. Чи може міністерство живе по інший законам і не в Україні?

  Створення і розвиток Спілки офіцерів України, її вплив на формування Збройних сил незалежної України. Українська військова громадскість як головна сила у відновлення незалежності України в 1991 році. (тези виступу Сергія Мартинюка, члена ЦП СОУ)                 Доброго дня всім присутнім і моя щира подяка за небайдужість до військової справи. Перша теза яку хочу озвучити. Головне це нам треба творити нового Українського офіцера. Офіцера з Українським серцем і розумом Переможця. Офіцера який би міг не тільки воювати і вигравати військові битви, а при нагоді і вміти керувати містом, громадою. До чого це я? Згадаймо переможний похід полковника Болбочана на Крим в 1918 році, під час московсько – Української війни 1917 – 1921 р.р. Крим звільнили від ворогів, але втратили через політичну недалекоглядність і невміння керувати політично по законам УНР. Не маємо права програти в сьогоденні.  Одеський край в буремнім 1991 році. Ми всі тоді розуміли що за військом головне слово. Ми розуміли важливість прийняття військом присяги на вірність України. В Києві могли прийматись будь які рішення, але без підтримки війська вони б так і залишились би на папері. Як це робилося або як ми це робили. Одразу скажу, що методи не завжди були ввічливими, але мета виправдовує засоби. Як приклади: В Одесі під час створення Спілки офіцерів України виникла цікава ситуація. Москвинські офіцери підійшли до нового керівництва Спілки офіцерів України. Спитали з зухвалістю: — Ми надіємось, що ви не з бандерівцями? Наші відповіли просто і з гідністю – – Звичайно, що ми не з бандерівцями. Ми з Україною.  — Тоді ви маєте розуміти, що ми вас не підтримуємо і нас в Одесі більшість. Ми вас задавимо. — Так, ми розуміємо це. Але ви також маєте розуміти, що українців більше в Сірому клині (Сибір) та на Зеленому Клині (Далекій схід). Тому ви їдете туди і залишаєте тут свої квартири, а наші їдуть сюди і живуть в ваших квартирах. Проста ротація. Звичайно після такої пропозиції на ротацію, московити не захотіли їхати морозити свої шмарклі в Сибір. Ситуація стала контрольованою і це дозволило вільно створити СОУ.   На Балтщині були розміщені ракети страгетічного значення (з ядерними боєголовками). Командир підрозділу відмовився приймати присягу на вірність незалежній України. Часу не було вступати в перемовини і вмовляти. Ввечері до нього під’їхали додому і зробили пропозицію від якої він не зміг відмовитись. На порозі квартири поставили дві пустих  валізи і запропонували до ранку виїхати живим і здоровим разом з родиною до московії. Звичайно що така пропозиція не підійшла цьому командиру і на ранок весь підрозділ прийняв військову присягу на вірність України. Присягу приймали виключно українською мовою. Звичайно, що вони з часом оглигались і почали ставити палиці в колеса. Але на той час нам треба був час на створення міцної спілки офіцерів Укораїни і час на те, щоб державна машина почала працювати в Українській незалежності.  Віктор Цимбалюк в самій Одесі одним із перших зі своїм підрозділом прийняв присягу на вірність України. Зауважу, що на той момент це був подвиг в ім’я України.  2020 рік. Я в Ірпіні вирішив створити Районну організацію СОУ. Поясню чому? Прогулюючись по набережній Ірпіня звернув увагу на групи кремезних молодиків. Ходили по 3-4 чоловіка. Вдягнуті практично однаково. Поглядом проводять рекогносцировку (розвідку) Прослідкували за ними. ВТРАТИЛИ З ПОЛЯ ЗОРУ В РАЙОННІ МОСКОВСЬКОГО МОНАСТИРЯ. Звичайно ми підняли шум. Звичайно ці “парашутісти” поховались. Але мені треба була сильна військова організація, Чому? Одразу скажу не для слави. Слухати в поліції і СБУ мої перестороги не захотіли. Тому прийшлось на силу правоохоронців відповідати більшою силою. Знаєте це подіяло. Бо коли піднімав питання по створенню або відновлення батальйону територіальної оборони вже слухали уважно.  Нащо ще хочу звернути увагу. Це у нас вкрай мало стратегічного мислення. Мислення стратегів які б бачили і розуміли що буде з Україною через 100 років. І свої дії спрімовували саме на це. Мусимо цього навчитись. Як приклад:   Генерал Олександр Скіпальській балотувався на посаду Президента України. Сама задумка геніальна. Побудувати вертикаль влади саме з офіцерського корпусу. Вертикаль де б панувала дисципліна і порядок. Закон понад усе. Сильний Президент і могутня Україна. Але, на жаль, люди хочуть хліба і видовищ… Тому мусимо вчитись і хитрувати, сміливо йти вперед і перемагати. Звертаюсь до молоді. Піідйдіть до генерала, сфотографуйтесь. Ви будети говорити з живою легендою української розвідки, людиною честі. Напишіть свої висновки в ФБ, на своєму сайті, військовому сайті. Не бійтесь похвалитись зустріччю з видатними Українцями. Не бійтесь бути самі собою. Вірю в кожного. Головне – вірте в себе.  Офіцер. Скільки надії, гордості, сміливості в цьому слові. У нас в нашому літописі сила – силенна порядних і гідних офіцерів. Людей честі і величезної відваги.   Ми маємо дарувати надію на краще. Ми маємо забезпечувати безпеку і розвиток держави. Ми маємо забезпечити поступову зміну поколінь в спілці офіцерів. Молоде покоління яке буде розуміти головне – Справжня гідність і честь свідків не потребує. Молоді є чим пишатися.   Слава Україні!
  27 жовтня 2021 року.               Мартинюк Сергій Київ.