У К Р А Ї Н І – Р А Д И К А Л Ь Н І З М І Н И !
Дорогі мої земляки ! Я Мартинюк Сергій Яковлевич за підтримки Радикальної партії Олега Ляшка звертаюсь до Вас, як свій, який народився, навчався, отримав путівку в життя від батьків, дідів, прадідів, які споконвіку жили на цій землі. Мій життєвий досвід та любов до свого краю дає мені право представляти Ваші інтереси в Верховній Раді України. Я гарантую, що буду гідно представляти Ваші інтереси, бути відкритим, радитись з Вами по нагальним питанням Краю. Проблеми: нових робочих місць, соціального захисту населення Краю, дитячих садків, шкіл, лікарень, доріг це мої першочергові завдання. В парламентській діяльності буду активно приймати участь в реформуванні економіки краю і Держави, залученню в економіку регіону інвестицій. Україна фактично знаходиться в стані війни, більша частина патріотів, які відстоюють суверенітет та цілісність Держави на сході, в більшості хлопці з сільської місцевості. Велика подяка Вам мої побратими, земляки за самопожертву та дієву підтримку війська харчами, одежею, грошима, розумінням та небайдужістю. Зупинюсь на наших проблемах. Надіємось на «пана», якому передали свій пай, щоб отримати якусь копійку, відправити дитину до школи, купити прального порошку і просто не здохнути з голоду. Тримаємо корівку, а то і дві, чекаємо на покупця молока, який диктує свою ціну, не переймаючись нашими проблемами по утриманню скотини. З кожним роком стає все важче прокормити корову, поросят, птицю. Сільський вчитель, фельдшер, який живе по сусідству з нами, також страждає, тому, що Держава за нього забула, його «НЕМА», місцева влада до проблем освітян ставиться ніяк, відмовки – немає грошей, а то що хронічно не виконується законодавство з соціального захисту освітян їх не цікавить. Ми продали, це не наша вина, а горе, все що можливо було продати – тільки для того щоб вижити, металолом, який до речі експортується за кордон, продаємо перекупникам та «баригам» за безцінь, створюємо робочі місці Китаю, Туреччині і Європі . Наші діти не можуть мріяти собі без допомоги батьків продовжити навчатись в училищах, інститутах та університетах. Проблеми Держави в цьому напрямку повністю покладені на плечі батьків, які із останнього намагаються підтримати своїх дітей, дати їм достойну освіту, а надалі головний біль, де дитина буде працювати !?. Держава, попри свій обов’язок, не надає перше робоче місце. А далі міграція і поневіряння, принизливий пошук роботи і в більшості праця не за спеціальністю, яку отримав у ВУЗІ. На селі на привеликий жаль, із культурних місць відпочинку тільки «генделик – бар» у якому незрозуміло що наливають і чим годують наших дітей. Молодь спивається. Погані, вбиті дороги, а в кожному районі є свої Райду, які сидять на голодному «пайку», колективи цих підприємств спроможні виконувати свої функції, а Держава тільки декларує в перспективі дороги передати місцевим Радам. Моє шанування Приклоняюсь перед пенсіонерами, які за мізерну пенсію находять можливість допомагати дітям та онукам, тримають господарство та великі городи. Приймають активну участь в житті громади. Дякую Вам. Приклоняюсь перед інвалідами, які покинуті Державою, незахисні, забуті, без належного медичного обслуговування, реабілітації та грошей, виживають і працюють. Приклоняюсь та звертаюсь, на превеликий жаль до тієї незначної кількості працюючих: на землі, фермі, підприємствах соціального захисту, дитячих садочків, шкіл, училищ, елеваторів, будівельних організацій, підприємств енергетики, газопостачання, транспорту, залізничного транспорту та інших організацій з проханням триматись і не опускати руки. Приклоняюсь та звертаюсь до фермерів з подякою за їхню боротьбу на фронті з бюрократією, продажними брокерами та неукраїнською владою, яка постійно здає сільського трударя. Приклоняюсь та звертаюсь до сільської культурної еліти – бібліотекарів, працівників будинків культури, аматорів. Дай Боже Вам здоров’я, що тримаєте на патріотизмі нашу Національну Культуру. Приклоняюсь та висловлюю велику подяку працівникам Укзалізниці, які за мізерну плату забезпечують транспортування вантажів, перевезення пасажирів та безпеку на залізничних шляхах. Це одна із галузей, яка завдяки славним залізничникамне розкрадена і достойно тримає постійні удари економічної скрути в Державі. Низький уклін працівникам соціальної сфери, які опікують нужденних, інвалідів, одиноких, намагаються створювати більш менш нормальні умови їхнього життя. Низький уклін працівникам елеваторів за сумлінну працю по збереженню Національного багатства – хліба та насіннєвого фонду України. Окрема подяка патріотам: Головам сільських рад, секретарям, всьому депутатському корпусу, за важку відповідальну роботу по збереженню села та Держави в цілому. Я хочу це змінити Як приклад: Я хочу, щоб в селах менше пили спиртне, село деградує, по простому спивається, бо це від незайнятості. Це явище на селі – ганебне, вважаю її національною трагедією, ці питання взагалі на державному та місцевому рівні не підіймаються. Я хочу, щоб продавець у сільському магазині мав можливість замовляти дешеві, якісні товари від виробника, а не отримувати їх через 10-ті руки. Кардинально зменшити число перевірок і вкінці кінців перестати кормити пожежника, санітарного лікаря, податківця та ще армію всяких дармоїдів. Я хочу щоб наші села і наш край став колискою Української нації. З повагою до Вас кандидат в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 137 Мартинюк Сергій 30 вересня 2014 року.
