Коли дивлюсь на цю вишиванку задаю собі питання: Як могло статися, що ми дозволили і дозволяємо в сьогоденні, щоб москвинські “лапті” панували в нашій хаті? З чужого корита їмо. Чужі пісні співаємо. Чужою мовою розмовляємо. Чужого бога славимо. Чужим розумом думаємо. Чужинців годуємо. Агов, русичі – українці коли почнемо думати за себе? за своє? за рідне? Треба це припиняти. Напевно треба собі сказати – “Я Українець і маю розум Переможця”. Треба зробити все, щоб москалям повернути московію. Вважаю, що ми втратили неприпустимо багато часу на молитви та прощення і тому, не маємо права втрачати його в сьогоденні. Оріяна – Україна чекає, щоб її зняли з хреста християнства. Руки і ноги України прицвяховані до хреста, тому вона не може змахнути вороння і гадюччя зі свого тіла і вигнати з серця. В Україні почалося це ганебне християнство, у нас має бути початок кінця, тут воно має вмерти. Християнське “спасіння” – є духовне уярмлення. Нам треба – терміново покладімо Українське зверху, вдаримо трисуттям по хресту, шляхетністю по жлобству, мужністю по кувіканню, життям по смерті, мовою по язику, розумом по шибениці православ’я, підіймемо червону калину і ожівімо кволого Українського чорта і тоді запрацює національна ідея і запульсує Український дух. Я, Світогор Лелеко, авантюрний романтик. Я бачу перемогу там, де Ви поразку. Втрачаючи сенс життя втрачаємо й сенс смерті. Нам треба збудувати нову Націю із попелу старої. Досить просити – хто нам жменьку гідності приторочить? Годі скиглити, молитись, колінкувати, хреститись, проситись! До діла, до праці, до змагання за власне гідне життя. Так воно і буде.