Я не міг не заїхати до рідного міста. Я не мав права не провідати могили батьків. Я приїхавши вже до міста, годину дихав і не міг надихатися чистим повітрям. В прямому сенсі цього слова – чистим! В Києві повітря, на жаль, не чисте. Хоча рятує близкість Дніпра. Звичайно, хотів побачити друзів, колег, родину. На сайті свого фонду Лелеко зроблю окремий розділ – про Балтський край і Балтян. Буду дописувати своє бачення літопису. Відкрити цикл дописів хочу з зустрічі з Єдуардом Рабіновичем і Валерієм Желіховським. Звичайно колись напишу монографію. Про що говорили? Про життя, Балту, Україну. Зараз згадуючи спільну роботу в районій раді приходжу до висновку, що ми були романтиками. Звичайними невиправними романтиками. У нас було різне бачення єкономічної складової Балтщини, але Балта і Україна у нас була в серці. На мій погляд, найкращий проєкт, який ми тоді ухвалили – це Зелений туризм. За чистою єкологією майбутне і Балта в цьому питанні може заробляти непогані гроші до бюджету. Багато не треба – чисте повітря, вода, дерева і риболовля. Звичайно було багато інших проєктів, рішень. Від себе добавлю одне. Друзі, робімо разом Балтський край відомим, достойним, щасливим. Балти – народжені перемагати.
P.S. Думаю, що треба звернути увагу на річку Кодима. Її треба рятувати. І треба це робити під місцеву програму. Дякую друзі за спілкування і зустріч!