Жыве Беларусь!
Друзі. Я підтримую протестуючих і разом з ними скандую “Уходи”.

Але, маю свої роздуми. Те, що переможе О. Лукашенко, сумнівів не було. Все і вся зав’язане на “батьку”. Батя, як гарний голова колгоспу, і квартири роздавав, і військом керував, і на зустрічі їздив. І як, гарний голова колгоспу, у того просив щось для колгоспу, у того вимагав, тому погрожував, з тим розпивав півлітру і все для улюбленого колгоспу. Але тут вийшла не задача. Державу так і не створив. Тому і тримається стільки років за посаду. Дієвих лідерів (опозиційних, демократичних, комуністичних, добрих, злих і не так важливо яких) не має. Він їх не створив. Він їх не виростив. Він як державник, чи хотів бути державником – не мислив: – А що ж буде з моєю державою через 50-60 років? А що буде з моїми БЕЛАЗами через 50-60 років? І в результаті Держава в “одному пікантному місті “поппа”. Вільний світ далеко попереду і йому (вільному світу) глубоко наплювати на батю і його колгосп. Скоро батя помре і тоді поріжемо на метал його непотрібні підприємства і заберемо землю. А горді (і не горді) люди поїдуть по світу піднімати демографічну ситуацію по Європам і Америкам. Чому поїдуть? Все дуже просто – колгосп розвалиться, роботи не буде, пенсій також, зарплат катьма. Борг росте і гроші треба десь брати на оплату праці, пенсій, стипендій. І батьки не має і не має у кого спитати: – А що далі робити? Як жити? Вчасно не пішов, зміну не підготував, зате в сьогоденні всі хвалять і всі, щось хочуть. Саме тому батька переміг чесно на цих виборах, бо переляканий єлекторат це все розуміє, але мінятись не хоче. Нам би дожити до пенсії (я ж все життя пропрацював в колгоспі, у мене всі руки в мозолях, аби не було гірше, аби не було війни, хай керує батя – при ньому добре живеться, Лукашенко зберіг всі заводи і ми маємо роботу). А діти? А держава? А що ж буде через 50-60 років? Діти хай думають, я їх виростив і дав освіту. А те, що з цією освітою в вільному світі неможливо влаштуватись по спеціальності і отримати пристойну роботу нікого не цікавить… А я підтримую гасло молоді – “Уходи”. Але не має кому прийти… Не має кому сміливо відкрити ці замкнені двері…