Письменницький літопис. Подяка за книгу “Горжусь, что я Украинец” від Олега Гребенюка (2.10.2015 року)

Друзі 2 жовтня 2015 року, я отримав таку подяку від друга по ФБ. “Пане Сергію це Ви написали книжку “Горжусь что я украинец!”? Я її читав. Вона у мене є. Буду мати за честь бути Вашим другом – хоча б у Facebook.” І в коментах коментар від Лариси Чорній – “І я маю і читала Вашу книжку. Дякую”. Звичайно мені було приємно і саме тоді я вирішив, що займаюсь тільки літературою і написанням книг. Тим паче, що в задумах, є багато чого написати. Ще чому так вирішив? По перше я завжди хотів писати. По друге, після школи хотів навчатися і якомусь мистецькому Вузі. Але, в десятому класі помер тато і я поступив в військове училише (не шкодую про це і пишаюсь цим). Ще одне і головне. Займаючись тривалий час політичною і громадською роботою, я зрозумів, що ми втратили дітей (ціле покоління). Ми постійно воювали: комунізм, мова, історія, культура, літопис, але не створили модерного суспільства, в якому комфортно жити саме молодому поколінню. Ми з дитинства не привчали дітей до розуміння – що вони розумні, гонорові і мають розум переможця, що вони сильні, достойні і народжені перемагати, що бути Українцем не соромно, а соромно цим не пишатися, що моя хата скраю, бо я ворога першим зустрічаю, що Українською мовою треба пишатися, що Українці творці сучасного світу, що перше колесо придумали в Україні і першого коня приручили Українці, що займатися бізнесом це почесно, що вирощувати хліб це почесно, що демократія це спочатку дисципліна і порядок, що закон один для всіх. І багато чого іншого. Я зрозумів, що у нас в УКРАЇНІ МЕРТВІ КЕРУЮТЬ ЖИВИМИ. А треба, щоб було навпаки. Мертвим мертве, а живим живе. Дитина з дитинства має пишатися що вона Українець і народилася в найкращій країні світу. Саме тому я закликаю – НАМ ТРЕБА ВІДРОДИТИ НОВУ НАЦІЮ ІЗ ПОПЕЛУ СТАРОЇ. НАЦІЮ З РОЗУМОМ ПЕРЕМОЖЦІВ. Коли написав і видав перші книги, я зрозумів, що їх не читають. Тоді вирішив приваблювати назвами своїх книг. Назву прочитають всі і це має спонукати до роздумів. Якщо письменник Мартинюк має честь бути Українцем, то чому я не можу мати такої честі? Хочу поєднати достойні і героїчні риси часу минулого і сьогодення, і заобрійний овид майбутньої України. Книжками хочу навчити молодь – якщо рідне є бідним – зроби заможним, брудне – обмий, негарне – зроби чарівним, нерозумне – зроби мудрим, слабке – зроби сильним. Бо це твоє рідне. Ніколи не здавайтесь і побачити як здаються інші. Ми Українці і маємо розум Переможців. Ви нова аристократія України і світу. Пишаймось, що ми Українці. Отже – літопис творять звичайні люди. Не скиглити, а жити. Ставаймо кращими. Десь так це бачу і саме тому пишу. І заключний штришок – У кожного письменника має бути своє нескорене обличчя.

https://www.facebook.com/martynuk.unp/posts/769309136524464

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на telegram
Telegram

Вам також может сподобатися: