Історики доводять (одесит Володимир Полторак, доцент Одеського університету імені І.І.Мечникова): відому пісню записано в Саврані у 1820-х роках. Всесвітньо відому українську народну пісню записав у Саврані у 1820-х роках відомий поет та бандурист Тимко Падура. На той момент власник Савранського маєтку відомий своєю екстравагантною поведінкою Вацлав Ржевуський на призвисько Емір створив в містечку на Південному Бузі (правильна назва – Бог) школу бандуристів і запросив Тимка Падуру викладати в ній. Той збирав місцевий фольклор і записав народну пісню, яку згодом переклав на польську мову. Саме в польському варіанті вона стала однією з найпопулярніших пісень часів Першої світової війни 1914 – 1921 р.р. А згодом мотив пісні був використаний в художньому фільмі “Огнем і мечем”. А яка прегарна і сильна пісня.

Текс пісні –1. Гей, десь там, де чорні води, Сів на коня козак молодий. Плаче молода дівчина, Їде козак з України. ПРИСПІВ — Гей! Гей! Гей, соколи! Оминайте гори, ліси, доли. Дзвін, дзвін, дзвін, дзвіночку. Мій степовий дзвін, дзвін, дзвін. 2. Жаль, жаль за милою, За рідною стороною, Жаль, жаль серце плаче, Більше її не побачу. Приспів. 3. Меду, вина наливайте. Як загину поховайте. На далекій Україні. Коло милої дівчини. Приспів. 4. Гей, десь там, де чорні води. Сів на коня козак молодий. Плаче молода дівчина. Їде козак з України. Приспів.

Коли був малим, таких пісень чув багато по Балтських селах. А як гарно співали. Моя тьотя (мамина сестра) Ганна Бузовська була одна з найкращих сільських співачок. У неї було чудове сопрано. Голос неймовірної краси і пісні в її виконанні завжди збирали велику кількість односельців. Я думаю, що нам Українцям не треба нічого вигадувати і когось копіювати. У нас є все своє, достойне і рідне. Згадаймо його і ставаймо самі собою. Я стверджую, що в нашому краї придумали перше колесо і першими приручили дикого коня. Пишаймося цим.