Майже непомітно промайнуло цілих чотири дні знімального процесу документального фільму “Ірпінь. Позивний “Письменник” про перші дні оборони Ірпеня. Творча група “Гольфстрім продакшн” – надзвичайна команда.
Цей день видався найпродуктивнішим. Окрім зйомок, я встиг побувати в музеї Національного Університету оборони України. Зустрівся з Павлом Нетьосовим. Музей НУОУ — місце, де зустрічаються сьогодення і минуле. Коли проходиш по його залах, то відчуваєш, як дух минулих часів наповнює тебе. Але мене вразила експозиція Битви за Ірпінь. Я начебто знову повернувся у ті дні лютого і початку березня. У напружені дні, боїв на Жирафі, Караван-галі, Романівці, Ластівці, Водоканалі. Всім раджу зробити екскурсію до музею. Я зачарований музеєм. Подивитись можна навіть на середній танк часів Другої світової війни “М4А2 Шерман”. І багато, багато іншого.
Зустрівся з друзями підрозділу під назвою “Той самий підрозділ”, який пізніше став називатися “група Каскада”. Нарешті зміг поспілкуватися (по телефону) з тим, кого вважав “Герой на щиті”. Це той випадок, коли говорили і не могли наговоритися. Головне, що домовились про зйомки сюжетів боїв за Ірпінь. Щасливий день, але трішки божевільний.
У надвечірній час зустрівся з Анатолієм Миколайовичем Кізлатом (позивний “Звір”). Анатолій Миколайович дивовижна людина і воїн. Про це ми сьогодні і говорили.
Дякую всім за суперовість!
Далі буде. Це точно не кінець.
І наостанок. «Обніміться, брати мої, молю вас благаю», – згадайте ці величні слова Тараса Шевченка. У сьогоденні не важливо, хто в якій політичній партії, хто якому Богу молиться. Сьогодні важлива Україна. Біда і війна в нашому спільному домі. Якийсь «менший брат» зазіхає на мою Україну і говорить, що він мене навчить жити. Не вийде. Потім розберемось, хто правий, а хто ні. Хто зробив більше, або менше. Мусимо виграти цю війну і дати відсіч орді. Це головне.
Закликаю (заради майбутнього дітей) до спротиву московинській навалі…
Вірте в себе.
Вірте в ЗСУ.
Вірте в Україну!
І всі разом – СЛАВА УКРАЇНІ!!!
(Письменник)
