З превеликим подивом дізнався, що 17 липня русская православная церковь вшановує Андрія Боголюбського, якого, виявляється, канонізувала ще у 1751 році яко благовірного. Не хреновенький, треба відзначити з нього благовірний. Не вбий, не вкрали, шануй батька і матір та інші заповіді – це точно не про нього. Розоривши у 1169 році Київ (за 70 років до Батия), банда Боголюбського принагідно попалила церкви і монастирі разом з ченцями. Як вельми побожний чоловік, князь вкрав образ Вишгородської Богородиці, який московити називають Владімірской Богоматєрью і пошановують як найбільшу святиню. Матір і чотирьох братів він вигнав зі своїх володінь під три чорти, тож вони змушені були шукати притулку аж у Візантії. Товкло Боголюбським несамовито. Хтозна скільки церков ще би зруйнував цей владіміро-суздальскій вітязь, якби у 1170 році йому не вставив пропиздона тоді ще тільки 18-річний новгородський князь Роман Мстиславович. Так, саме той, хто став засновником славної галицько-волинської династії Романовичів. Але тільки-но залищавши рани, Боголюбський знову поліз на цивілізовані землі і знову взяв в облогу Вишгород, де правив Мстислав Ростиславович. Однак останній виявився хитрішим і послав по допомогу. Полки з Волині і Галича під орудою луцького князя Ярослава Ізяславовича вже підходили до Вишгорода, як Мстислав зробив бойову вилазку, в результаті якої Боголюбський зі своїми бєрєндєями почав утікать. Кого наздоганяли підоспілі волиняни з галичанами, тим коїли дуже боляче. Після розгрому Андрій геть втратив авторитет і його всі почали мати за хуйла. Наступного 1174 року у резиденції в Боголюбово його закатрупили тамтешні бояри, перед тим добряче помордувавши (на малюнку XV ст. зображено відрубування княжої руки ). Князя настільки в ніщо не ставили, що ховав його єдиний слуга. Решту соотєчєсивєніків, скориставшись тимчасовим безладдям, зайнялися взаємними грабежами та п’яними розбоями. Мученицька смерть – власне єдине чим Боголюбський міг би привернути увагу попів до своєї пацаватої персони. І привернув. Хоча, в принципі, може він і справді благовірний на тлі, приміром, їхнього улюбленого святого Васілія Блаженного, відомого киданням гімна в людей і біганням голим і обісраним за московськими баришнями. Зрештою, хай собі хоч Чикатила канонізовують. Просто як адекватна людина може йти до такої церкви. Роман Онишкевич