6 червня в приміщенні Благодійного фонду “Стійка нація” відбулася “Творча парковка” – неформальна зустріч поетів, музикантів, художників, ветеранів, усіх, кому потрібне живе людське спілкування і творчість.

Захід розпочався молитвами “Боже великий, єдиний, нам Україну храни” та “Отче наш”. Президент фонду Людмила Руденко вручила сертифікати на ліеування кільком пораненим захисникам України, а також подарувала пам’ятну тарілку із зображенням Свято-Миколаївського храму в Ірпені його настоятелю о. Сергію.

Керівник бардівського клубу “Ключ” і доцент податкового університету Олександр Редич виконав “Ірпінський блюз”.

Емблема “Творчої парковки” – зебра з гітарою”. Який стосунок має зебра до Ірпеня? Письменник Володимир Коскін прочитав нарис про Андрія Малишка і зебру із своєї книги “Хохми і шрами”. Хочете дізнатися – читайте. Книга є в Ірпінській бібліотеці.

Емоційним був виступ учасника оборони Ірпеня Сергія Мартинюка (позивний “Письменник”). Він звернув увагу, що батальйон Національної гвардії в складі 600 осіб 24 лютого 2022 року втік у Київ. До цих пір не можуть з’ясувати, хто віддав такий наказ.

На захист Ірпеня стали добровольці.

На нараді 27 лютого командиру Володимиру Короті (позивний “Повстанець”) наказали вивести добровольців із блокпоста “Жираф”. “Повстанець” стукнув кулаком по столу і сказав: “Ні!”

В Будинку письменників на перший день зібралося 16 осіб. У Мартинюка була мисливська рушниця, у Зоряни Міронішеної – травматичний пістолет, у Олександра Маркушина – якийсь маленький автомат.

Коли біля мосту через Ірпінь в Мостищі зупинилася автоколона окупантів, то бригада Чорних запорожців накрила їх артилерійським вогнем.

На гостомельський аеродром летіло 29 гвинтокрилів із російським десантом. А на аеродромі залишився 131 строковик. Наші хлопці підбили 3 гвинтокрили. Решта повернулася в Білорусь.

Сергій Мартинюк сказав: “Ми навчили світ, що “русских” можна бити і вбивати. Кацапи вперше за 350 років воюють без українців. Де вони?! Якщо почуєте, що треба вступити в переговори з “русскими”, що треба з ними помиритися, стріляйте на голос. Ми на цій війні маємо вбити стільки кацапів, щоб вони найближчі 100 років боялися на нас напасти”.

Сергій Мартинюк розповів про розмову з першим полоненим російським окупантом:

– Чого ти прийшов в Україну?

– Я пришел посмотреть свою квартиру.

– Де твоя квартира?

– В “Ирпенских Липках”

– Там живуть люди.

– Ми би их убили.

Було показано відеокліп “Я українець” (за мотивами поезії Сергія Мартинюка виконує Олександр Редич).

Виконав власні пісні і вірші Анатолій Ріпний.

Власні вірші прочитали захисник України Ігор Двигало, Олена Дорофієвська, Кот Єльпітіфор, Алла Тимошенко, Тетяна Красуленко.

Бард Сергій Льовін привітав “Творчу парковку” онлайн. Також онлайн було показано запис вітання Сергія Лазо.

З своїми віршами виступила Ольга Акулова із Донецька, яка нині живе у Вінниці. Вона також виконала пісню “Нескорена любов”, яку написала під враженням від фільму “Нескорений” про Романа Шухевича.

Ще в одній пісні Акулової є чудові рядки:

Всю кремлівську банду

Жде Гаага в Нідерландах.

Міха Невідомський поскаржився, що на цьогорічному “Книжковому Арсеналі” не знайшов жодної книги про залежність (алкогольну, нікотинову, наркоманію). Міха живе в Бучі, розповідає, що після окупації до нього прибилося 4 коти. Вони надихнули його на вірш:

Не будь Скотом,

А будь З котом.

Богдана Гайворонська згадала, що вона не тільки ведуча, але й поетка і прочитала власні вірші.

На заході відбулася незапланована зустріч кількох учасників колишнього гурту “Незабуті” – Ігоря Двигало, Богдани Гайворонської і Міхи Невідомського. Гурт виконував пісні на слова українських класиків. Тепер трійця згадала славетне минуле і виконала дещо з репертуару “Незабуті”.

Добрим словом згадали фестиваль “Ірпінський парнас”. Вже минуло 7 років. Багато з членів журі фестивалю померло – Алла Диба, Володимир Гутковський, Володимир Каверін, Олександр Музика. Захищаючи Україну на фронті, загинули Ігор Мисак і Ілля Чернілевський.

З піснями виступили Максим Холявін і Гала Хаблак. А ще були виступи Іванни Ворошелюк, Ігоря Ненаша, луганського поета Олексія Мартиненка.

Діана Велс сказала, що вона вперше в Ірпені, але відчуває, що не востаннє.

Тетяна Підгурська із Борисполя, яка нині живе в США, висловила онлайн вдячність за допомогу подружжю Олександру і Тетяні Редичам.

Наталя Перепелюк із Тернопілля, яка вже близько 6 років живе в Ірпені, прочитала вірш про Ірпінь, написаний на 4-й день повномасштабного вторгнення.

Виступили Ксенія Ок, Лідія Батюк-Нечипоренко і Юрій Онищук.

Олекса Задорожній повідомив, що до 2014 року розмовляв тільки російською мовою і прочитав власні вірші українською мовою.

Андрій Рассказов зазначив, що готується збірка творів про котів.

Антон Курсін прочитав фантазії на історичні теми.

Захід завершився піснями киянина Анатолія Рибіна.

На заході експонувалися виставки вишивки ірпінської майстрині Євгенії Шудрі і живопису Юлії Дейнеки з Дніпра.

В той час, коли влада забудовників пишається, що викинула історію краю з нашого історико-краєзнавчого музею викинула майже всю історію, щоб проводити виставки, справжні патріоти краю знаходять приміщення, щоб проводити і виставки, і різні культурні заходи