Сьогодні, 22 травня, ми вшановуємо 165-ту річницю перепоховання Тараса Григоровича Шевченка — пророка українського народу, великого поета, художника, мислителя і борця за волю. Спілка офіцерів України виступила співорганізатором разом з Всеукраїнським об’єднанням «Просвіта» і долучилася до пам’ятних заходів біля пам’ятника Великому Тарасу.
Зокрема голова Спілки офіцерів України Олександр Сасько у своєму виступі підкреслив, що «Шевченкове слово й досі кличе нас до боротьби за правду, гідність і свободу. Його «Борітеся — поборете!» є живим закликом у серцях мільйонів українців, особливо тепер, коли наша держава веде війну за свою свободу і незалежність».
Перший заступник голови СОУ Сергій Мартинюк нагадав присутнім, що «Нехай цей день нагадає кожному з нас про силу духу, незламну віру в краще майбутнє та незгасну любов до рідної землі. Вшановуючи Шевченка, ми шануємо себе, свою мову, історію і право бути вільними. Не маємо права програти. Не маємо права забути!».

І з історії:
«1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей – «Тарасову світлицю», а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проектом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка»; бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.»

Центральний провід СОУ. Сергій Мартинюк