Журнал “Дзвін”. Література та мистецтво.√1(969). Січень -лютий 2026. Стор. 126-135 мої Лелечанки, які увійшли в розділ “Літопис війни”. Дякую Юрію Ковалю за друк і прекрасний часопис.
Блог в журналі – Сергій Мартинюк “Як ми втримали Ірпінь”
Мартинюк Сергій Якович (літературний псевдонім – Світогор Лелеко, військовий позивний – Письменник). Народився 10 серпня 1962 року в Козацькому Краї, селі Крижовлин, Балтського району, Одеської області.
Війна. І війна, яка триває 370 років. І саме 24 лютого Сергій Мартинюк сказав “… від сьогодні я солдат. Моя Україна потребує солдата Мартинюка”. Взяв до рук власну мисливську зброю і приєднався до Ірпінського руху спротиву москвинським окупантам. Ми чудово розуміли, що за Україну треба вбивати, а не гинути. Смерті не боялися. Боялися загинути і не вбити ще одного московита.
Друзі! Маю честь бути Українським письменником. Не люблю слова “жанр”. Пишу прозу, публіцистику, вірші, п’єси. Більше віддаю перевагу прозі – аристократичній, інтелектуальній, романтичній, історичній, філософській, гуморній. Пишу не оповідання і вірші, а “лелечки” і “лелечанки”. Коли маєш Україну в серці, то буде і караючий багнет, і золоте перо письменника. Пишу і буду писати. Вважаю своїм пріоритетом започаткувати нове мислення нової Української еліти, надихнути на відродження рідного “Я”. Хочу надихнути на головне – ми маємо створити нову націю із попелу старої – націю з розумом Переможців. Приєднуйтесь”
Ввійшли лелечанки – 1. Під смак кави і аромат сигари. (стор. 126-128). 2. Бій на Ластівці. (стор. 128-129). 3. Степовик, або “разобрать деревню” (стор. 130-132). 4. Бій на Караван-Гала. (стор. 133-134). 5. Жираф. Позиція “Мішки” (стор. 134-135)
