Символічно, що доля звела в День звільнення Ірпеня в самому серці міста з одинм із бійців Іпінського ТрО, чий позивний був «Письменник»
Він першим взяв до рук мисливську зброю, бо іншої не мав,
Щоб стати в бій за місто проти Zвіра,
що тиснув звідусіль із неба та доріг колонами броні,
В них був повстанський дух, а не зневіра,
Сердець відвага у борні.
Фортеця й Щит всієї України, його не подолали вороги.
Ірпінь святкує День свободи
не як рядок у хроніках війни, а подих вільної природи,
як пам’ять, що не стерти на віки.
І в тому дні, де Світло йшло крізь втрати,
де тиша після грому ще жила,
стояв «Письменник» І «Повстанець», а з ними
сотні хлопців ТрО. І місто, мов Фортеця нездобута,
горіло, але вистояло все ж,
бо кожна вулиця, простріляна й прошита,
вогнем ворожим знов училась жить
Ірпінь — не тільки біль, а й Перемога,
де крізь руїни проростає цвіт,
де кожен день — це крок до воскресіння,
бо воля тут сильніша за граніт.
Валентин Собчук