Після кількох презентацій книги «Позивний «Письменник», або як ірпінці русню відірпінили» за межами Ірпеня настала черга її представлення (Письменника) в Ірпінській бібліотеці.
Вона відбулася на День Літнього Сонцестояння 21 червня. Тепер й ірпінські читачі мали змогу безпосередньо послухати та поспілкуватися з автором Сергієм Мартинюком (позивний Письменник) та його бойовими побратимами, які власне і врятували наприкінці лютого-початку березня 2022 року наш Ірпінь від рашиської навали.
Цитата з книги:
“Нас зрадили і списали зі списків живих. Вже намалювали нові карти світу без України. Нам давали три дні. Ми мали впасти, здатися і зустрічати нових (старих) загарбників квітами… Усі світові лідери вже підготували чергові звернення, в яких вони в черговий раз
висловлюють своє занепокоєння і «начебто засуджують» путіна і його поплічників-убивць. Але готові взяти участь, звичайно «заради миру» в світі, в розподілі України і подальшому її знищенні. Військові експерти з Америки, Європи, Азії бились об заклад і ставили ставки як на тоталізаторі — через скільки днів впаде Україна. Одні говорили, що через три дні, інші доводили, що через чотири-п’ять. Одні говорили, що росіяни дійдуть до Львова за тиждень, а інші переконували (спираючись на наукові розробки!), що їм потрібно буде 10 днів. Вони в черговий раз хотіли впасти на коліна перед рашистом-людоїдом і благати не чіпати їхні країни. Фу, гидота світова, яка називає себе елітою. Елітою чого? Елітою боягузтва і зради? Огидно до п’ят.
Своє слово сказав Український народ. Ні, по-московському більше не буде. Пацюки москвинські, грайте на балалайці у себе вдома і запивайте бояришником. І саме Ірпінці відірпінили руснявих загарбників так, що вони тікали з Київщини, переодягаючись у цивільний одяг, і кидали зброю, амуніцию, техніку. Чи не красунчики добровольці Ірпеня? Титани! 200 сміливців, без зброї, з мисливськими рушницями, розбили елітні частини “другої армії світу”. Від мертвого хутіна вуха, а не Ірпінь і Україна! Україна була, Україна є, Україна буде вічно.
Я з Ірпеня і мене не скорити. Ірпінці — нескорені люди!”
Фактично це художньо-документальний історична повість про ті важкі часи, які змінили хід історії. Адже за розрахунками окупантів Київ мав бути захоплений за три дні, навіть погодинно розписаний план проходження до столиці України, в якому Ірпінь значився таким собі прохідним пунктом. Проте, не так сталося, як окупантам гадалося. Древня історія має легенду про трьохсот спартанців. Наша новітня історія розповідає реальну історію про дві сотні Воїнів-добровольців із Ірпеня, які зупинили рашиську навалу, не давши їм не те що окупувати, а й наблизитися до Києва. Якби не ці 200 Титанів, світова історія могла б повернути іншим шляхом. Втім, відомо, що історія й історики не допускають умовного способу дієслів. Лишень фіксують події та факти.
З цього погляду не просто важливими, а історично безцінними є спогади та розповіді, викладені в книзі Сергія Мартинюка. А також реальні Герої – бойові побратими Письменника – які також прийшли на презентацію книги до Ірпінської бібліотеки.
Нескорені і сильні духом. Водночас, не показні й навіть сором’язливі люди, які не звикли до подіумів і пафосних слів. Але коли треба, то зі знанням справи здійснили свою важливу місію – захистили Ірпінь від окупантів. І певен, якщо доведеться в майбутньому – зроблять те ж саме.
Більшість наших Героїв не люблять говорити про себе та свою участь у тих буремних подіях. Тому дуже важливо фіксувати, писати й поширювати реальну історичну правду про цих людей та їхні героїчні звитяги, які, безперечно, не десятки, а сотні років згадуватимуться у розповідях та підручниках з історії України.
З огляду на це показовою видається книга «Позивний «Письменник», або як ірпінці русню відірпінили» як навчальний посібник для наступних захисників України. Адже війна ще триває. І треба бути готовими до всього. Ворог не десь там далеко, а поруч. Під час презентації прозвучала думка, що нам не вистачало такої книги про учасників перших бойових дій на Сході України 2014 року.
Важко з цим не погодитися. Не вистачало в нас ні книги, ні авторів, ні можливості друкувати й поширювати Українську ідею, на відміну від новогебельсівської «рашен пропаганден». Через що й стало можливим наступне, так зване широкомасштабне вторгнення, датоване 24 лютого 2025 року. Адже на відміну від військових дій, бої на ідеологічно-інформаційному Українсько-рашиському фронті не вщухають вже впродовж кількох століть. Міфи про російських імперських та радянських військових зі століття в століття і з року в рік з малих літ вдовбували в голови українців. Натомість жива й правдива новітня історія України, описана в книзі Сергія Мартинюка, видається за промінь світла в пропагандистському царстві темряви.
Не можливо в одній публікації переказати всю історичну книгу. Просто згадаю, як автор Сергій Мартинюк представляв на презентації бойових побратимів цитатами зі своєї книги «Позивний «Письменник», або як ірпінці русню відірпінили».
Бурхливими оплесками зустріли присутні бойових побратимів письменника: Сергія Параницю (позивний – “Професор“), Едуарда Сеника (позивний – “Ворон“), Дениса Дудніка (позивний – “Кліщ“), Миколу Марченка (позивний – “Молодий“), Юрія Князєва (позивний – “Князь“). Друзі розказали про свій бойовий шлях, чергування на блок-постах, бої з окупантами. Наведу приклади з книги Сергія Мартинюка про кожного бойового побратима:
– “Слава не поляже, а про себе розкаже” – це про Сергія “Професора”.
– Наше козацьке “Ворога де знайдеш, то бий” – це якраз нашого Ворона.
– Наше козацьке “Коли навколо вороги – то не життя, честь бережи” – це про Дениса. Честі у нього багато.
– “За рідний край – хоч помирай!” – це про нашого Молодого.
– “Козацькому роду нема переводу” – саме це прислів’я про Князя і його першу команду.
І наостанок всіх своїх побратимів Сергій Мартинюк привітав гарним двовіршем:
Ірпінь – це ті, які не відступили!
Ірпінь – це твої новітні герої!
