Я з Ірпеня і мене не скорити. Ірпінці — нескорені люди! 11 червня в елегантній залі Київського центрального будинку офіцерів відбулась презентація книги Сергія Мартинюка “Позивний “письменник” або як Ірпінці русню відірпінили”
Я з Ірпеня і мене не скорити. Ірпінці — нескорені люди!
Війна проникає в найтонші струни душі творчих людей, підказуючи серцю – мистецтво має працювати на перемогу. Як казав Максим Рильський: “Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити і доглядати”.
11 червня в елегантній залі Київського центрального будинку офіцерів відбулась презентація книги Сергія Мартинюка “Позивний “письменник” або як Ірпінці русню відірпінили”. Сергій Мартинюк (літературний псевдонім Світогор Лелеко, військовий позивний – письменник) з першого дня взяв до рук мисливську зброю і приєднався до перших добровольців Ірпеня. З цитати книги: “Від сьогодні я солдат Мартинюк. Моя Україна потребує солдата Мартинюка”.
Забігаючи наперед скажу важливе, що по цій книзі знімається документальний фільм “Ірпінь. Позивний Письменник”. Сценарій написав автор книги Сергій Мартинюк. Слухаючи побратимів “письменника”, друзів, військових, літераторів мимоволі зловив себе на думці, що “битву виграє військо, а перемогу здобуває нація”. І саме цю непохитну націю я побачив у виступах, виконанні пісень і читанні віршів. Оголосили повітряну тривогу, але ніхто не розходиться, не панікує, не вередує. Спокій і впевненість у себе і віра в Україну. Вони своєю зневагою до москвинських загарбників показують “Нас не зламати. Нас не залякати. Вільних не підкорити”. Прекрасне товаривство, світлі люди.
Розпочалась презентація з хвилини мовчання і славня України. Розпочала симпатична директорка бібліотеки Центрального будинку офіцерів України ЗСУ Тетяна Алісова. Пані Тетяна зачитала вірш, який був написаний о шостій ранку Сергієм Мартинюком. Вірш як настанова майбутнім поколінням Українців:
Я – Українець, і мене не скорити!
Українці – нескорені люди.
Я – Українець, і мене не зламати!
Українці – незламні люди.
Я – Українець, і мене не вбити!
Українці – безсмертні люди.
Я – Українець, бо Українця син.
Хай усі одвернуться,
Мертвим кричатиму до зір:
«Я – Українець всім смертям наперекір».
Не кажіть, що я нічийний:
Я – Сонце і Місяць зупиню,
Але я – Українець.
Українство – вище за любов і смерть.
У мене дух Українця,
У мене душа Українця,
У мене серце Українця,
У мене гідність Українця.
Українця, народженого перемагати.
26 лютого 2022 року,
Ірпінський Будинок письменника
З вітальним словом до присутніх звернувся голова Спілки офіцерів України полковник Сасько Олександр Вікторович.
Військовослужбовець і бард Дмитро Лінартович виконав прекрасну пісню.
Зал вибухнув оваціями коли на сцену вийшли перші добровольці Ірпеня і побратими Сергія Мартинюка. Олександр Маркушин (позивний Марк), Віталій Кожокарь (позивний Сармат), Володимир Пархонюк (позивний Прапор), Олександр Благій (позивний Муха). Сталеві хлопці. У своїх виступах побратими зупинилися на перших днях війни, створення добровольчого загону, будову перших блок – постів, створення системи опору міста.
Свій виступ Сергій Мартинюк розпочав цитатою з книги “Позивний письменник або як Ірпінці русню відірпінили”:
“Нас зрадили і списали зі списків живих. Вже намалювали нові карти світу без України. Нам давали три дні. Ми мали впасти, здатися і зустрічати нових (старих) загарбників квітами… Усі світові лідери вже підготували чергові звернення, в яких вони в черговий раз
висловлюють своє занепокоєння і «начебто засуджують» путіна і його поплічників-убивць. Але готові взяти участь, звичайно «заради миру» в світі, в розподілі України і подальшому її знищенні. Військові експерти з Америки, Європи, Азії бились об заклад і ставили ставки як на тоталізаторі — через скільки днів впаде Україна. Одні говорили, що через три дні, інші доводили, що через чотири-п’ять. Одні говорили, що росіяни дійдуть до Львова за тиждень, а інші переконували (спираючись на наукові розробки!), що їм потрібно буде 10 днів. Вони в черговий раз хотіли впасти на коліна перед рашистом-людоїдом і благати не чіпати їхні країни. Фу, гидота світова, яка називає себе елітою. Елітою чого? Елітою боягузтва і зради? Огидно до п’яти.
Своє слово сказав Український народ. Ні, по-московському більше не буде. Пацюки москвинські, грайте на балалайці у себе вдома і запивайте бояришником. І саме Ірпінці відірпінили руснявих загарбників так, що вони тікали з Київщини, переодягаючись у цивільний одяг, і кидали зброю, амуніцию, техніку. Чи не красунчики добровольці Ірпеня? Титани! 200 сміливців, без зброї, з мисливськими рушницями, розбили елітні частини “другої армії світу”. Від мертвого хутіна вуха, а не Ірпінь і Україна! Україна була, Україна є, Україна буде вічно.
Я з Ірпеня і мене не скорити. Ірпінці — нескорені люди!
Вважаю, що саме битва за Ірпінь стала вирішальною. Саме тут, в Ірпені й Приірпінні, пишеться новітня історія світу. Її вже написано, тільки світ ще не відчув цього Лелечого співу“.
Зав’язалася відверта дискусія про сучасну війну, оборону Приірпіння, літературу і мистецтво. Зокрема Сергій Мартинюк наголосив, що “ми всі чудово розуміли, що якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть.” Я пішов на війну маючи нотатник і декілька кулькових ручок. Робив нотатки і дописи. Бачив багато сміливців, сучасних героїв Ірпеня. В їхніх очах не було страху і вагань. Було бажання захищати своє місто, свої родини, свою землю. Я не боявся загинути, я боявся загинути і не вбити ще з десяток москвинських загарбників.
Привітав з виходом нової книги голова правління товаривства “Знання” України Василь Кушерець. Василь Іванович подарував нове число часопису “Трибуна” де надруковані уривки з книги і запросив презентувати книгу у товаривство “Знання”.
Від письменницької спільноти привітав Сергія Мартинюка письменник і публіцист Володимир Петрук. Володимир Іванович наголосив на важливості таких книг для молодого покоління. “У Сергія Мартинюка власний стиль написання творів і я йому безмежно вдячний за книгу і характер борця”
Капітан ЗСУ, кіборг, очільник ГС “Спілка ветеранів” Олександр Ушинський вітаючи згадав початок війни в 2014 році і мужність перших оборонців України.
Мистецький фронт на чолі з очільником, військовим волонтером, Народним Героєм України народним артистом України Анатолієм Демчуком.
Під час заходу прозвучали патріотичні та козацькі пісні у виконанні Анатолія Демчука, заслуженої діячки естрадного мистецтва України, волонтера Лесі Порядченко та козацького джури, лауреата Гран Прі Едуарда Порядченко.
Очільниця ГО “Мистецький спецназ”, поетеса Зоя Ружин зачитала привітання і подарувала прекрасний вірш присвяченний героям Ірпеня.
Заступнця Голови Національної ради жінок України Людмила Гаєвська подарувала вишитий рушник, як символ нації.
Військовий волонтер, очільник БО БФ “Захистимо і відбудуємо Україну разом” Григорій Фастівщук подякував Сергію Мартинюку за величезний внесок у волонтерську справу.
Отже йдемо малими кроками до великої мети. Все заради України і її перемоги!
