Ну, не можу, я цього зрозуміти. 16 березня в Маріупольському драмтеатрі відбулось вбивство Українців. Вбивство, а не “трагедія”. Вбивство, а не “руйнування будівлі”, “знищення”. Вбивство яке “асвабадітелі” зробили навмисно. Тоді чого ми боїмося сказати, що це було ВБИВСТВО?
9 березня 2022 року російські військові атакували з повітря дитячу лікарню в Маріуполі, внаслідок бомбардування був зруйнований пологовий будинок. Біля будівлі драмтеатру нанесли білою фарбою величезний напис російською мовою «Діти», щоб його можна було побачити з літаків. Та це не допомогло.
16 березня 2022 року близько 10 ранку російські військові завдали по театру авіаудару. Це одномоментне вбивство сотень українців. І ми розуміємо, що 100% москвинська армія це зробила навмисно. Так, ми розуміємо, що це злочин, тоді чому слухаємо, що сказав військовий злочинець путін про перемир’я, а не озброюємося і не винищуємо злочинців – московитів? Москалі завезли в Маріуполь тисячі цивільних, які б’ють і вбивають Українців. А ми слухаємо, що каже військовий злочинець, замість того, щоб вбивати окупантів. Якось не складається по рідному. Око за око!
Доінтернетна епоха або моє дитинство. Так, я малим географію світу вчив по містам які були написані на радіолі. У нас була “Дружба”. Прокручуючи ручку, а стрілочка їздила між Римом і Лондоном, Парижем і Брюселем. Я читав назви цих міст і запитував в батька про їх знаходження. А приймач тим часом весело коментував мої “мандри” невідомим мовами. Звичайно слухали “ворожі голоси”. Радіо “Свобода” – це був голос у вільний світ. Досі дивуюся звідки вони знали правду? “Ворожі голоси” говорили те, що не почуєш в “брехунцеві”, не прочитаєш в газетах. І от сьогодні Радіо “Свобода” начебто припиняє свою роботу. Гаразд, але це не означає, що ми маємо посипати голову попелом. Нам своє робити. У нас війна і ніхто окрім нас воювати не буде. Не дозволяймо собі зневірюватися. Не маємо права бути слабкими!
Один “дєд” навмисно вбиває, другий “дєд” йому підспівує! Вони вважають себе “великими”. Вони без нас щось вирішують!
Перестаньмо бути добрими.
Перестаньмо толерувати все вороже.
Випалюємо все москвинське.
Жорстко і радикально.
Тримаємо чітку громадянську позицію.
Не будуть два “дєда” визначати долю Української нації!
Сергій Мартинюк
письменник
