Книжкова палітра Сергія Мартинюка “Я – Українець і маю розум переможця”
Про Сергія Мартинюка – захисника незломленого міста Ірпінь з перших годин-днів-тижнів повномасштабного рашистського вторгнення 2022 року – письменника, громадського діяча та педагога написано вже чимало. Його мужня постать воїна-захисника викликає повагу! Як правило, зазначається, що Сергій Якович Мартинюк (літературний псевдонім Світогор Лелеко, військовий позивний – “письменник”) – український прозаїк, поет, драматург, публіцист, журналіст, краєзнавець; член Національної Спілки Письменників України; член Національної Спілки Журналістів України; член Національної Спілки Краєзнавців України; меценат; засновник і директор благодійної організації Благодійний медичний фонд «Лелеко». Для характеристики Сергія Мартинюка, як митця і патріота, до цього переліку заслужених почесних звань і посад обов`язково слід додати назви відомих в Україні та закордоном книжок, що вийшли з під його майстерного пера, серед яких – “Народжені перемагати, або краще загинути стоячи ніж жити на колінах”, “Маю честь бути Українцем”, “Пишаюсь, що я Українець”, “З Україною в серці”.
З Сергієм Яковичем я вже зустрічався на заходах під проводом Спілки Офіцерів України та інших патріотичних і благодійних організацій. Кожного разу зустріч з цією Людиною несла мені та людям світ, віру, натхнення і бажання бути активним, успішним і переможним! Його життєве гасло, яке він несе в народ: “Я – Українець і маю розум переможця!”.У нього є чому вчитися! Саме тому, коли я дізнався про те, що 9 жовтня 2024 року в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки, м. Київ, відбудеться зустріч з Сергієм Мартинюком – презентація двох його нових творів, сумніву не було – треба обов`язково це бачити та відчути!
І ось ця хвилююча і радісна, попри війну, зустріч відбулася. Сергій Якович презентував нові книги, перша з яких – “13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ”. Ця збірка віршів відкриває новий етап військової творчості письменника. Автор згадує, що 24 лютого 2022 року він сказав собі «…від сьогодні я солдат. Моя Україна потребує солдата Мартинюка». Взяв до рук мисливську зброю і приєднався до Ірпінського руху спротиву москвинським окупантам. 13 віршів, які увійшли в збірку, писались в окопах, на позиціях, під обстрілами. Один рядок писався в Ірпінському Будинку письменників, інші – під час боїв в ірпінський районах: другий — на «Жирафі», третій — на «Каравангала», четвертий — на Водоканалі. Саме тому вони бойові й пахнуть потом, порохом і славою».
Хочу сказати від себе, що книжку “13 віршів або битва за Ірпінь змінила світ” хочеться перечитувати. Коли перечитуєш, мимоволі сам долучаєшся до оборонців і проходиш разом з ними локації боїв, переживаєш і уявляєш їх дух і стійкість.
Взагалі книги Сергія Мартинюка це – сучасна наступальна українська культура: ми мусимо наступати і утверджувати в світі культ Українця. Сергій Якович – “письменник”, який власним прикладом спонукає до Гідності і розбудови кращої і модерної України. Його гасло “нам треба створити нову націю із попелу старої” в сьогоденні актуально як ніколи.
Неможливо в рамках стислої газетної статті передати всю красу і велич душі, любов і одночасно біль поета, які він висловив у творах збірки «13 віршів». Проте, наведу два з них. Прохання, прийміть їх доброзичливо і не судіть суворо за можливі літературно-поетичні огріхи. Зважте, що вірші творилися в години-дні смертельної боротьби і автор не мав можливості спокійно та зважено римувати, викладати свої відчуття, думки і мрії.
Моя гонорова Лада панянка
Під зруйнованим мостом у Романівці
Розминулися кохана з тобою.
Ти до Балтського краю,
Я на Жираф Ірпінь боронити.
Яке воно крихке життя.
Кохати, жити, а не скніти.
Не говори мені про кохання.
Я знаю —
Воно вічне, кохана моя.
Я вірю —
твоя любов — моя броня.
Я вірую —
Це ти відводиш кулі.
У «письменника»воїна інша доля.
Зброя, бій, слово, перемога.
Я знаю…
Я вірю…
Я вірую…
Я мрію…
У твоїх очах сяють зорі перемоги…
Березень 2022 року, село Романівка
Чим пахне бій моя кохана?
Потом кров’ю зраненого тіла.
Гоїш поспіхом травми рани
Знаю ти поруч. Вібрують нерви.
Чим пахне бій мій друже?
Люттю дикою помстою крові
Смерть підморгує кличе до себе
Усміхаюсь. Зачекай. Не на часі.
Чим пахне бій, моя кохана?
Глибиною козацької душі свободою
Чим пахне бій, мій друже?
Наперекір усім смертям звитягою.
Чим пахне бій добровольцю?
Життям і славою
Втомою і свободою
Щастям і перемогою.
19 березня 2022 року,
Караван-гала — Новобіличі
Доречно навести такі слова Сергія Мартинюка: «У мене була власна мотивація – я захищав свою землю, свою родину, свій дім. Я не мав права не боронити свій дім і свою родину. Вважаю, що це обов’язок кожного справжнього чоловіка. Ми чудово розуміли, якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть. Ми чудово розуміли, що за Україну треба вбивати, а не гинути. Смерті не боялися. Така свідома впертість зміцнилася в мене у лютому 2022 року, розвинула і продовжила думки, висловлені 2018 року в моїй книзі під назвою: „Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах“».
Другим твором, який було презентовано на цій зустрічі стала книжка”Українці – люди Сонця Неба”, яку Сергій Якович написав у співавторстві із Василем Якименком. Головна ідея цього твору: автори доводять, що Україна була, є і буде, незважаючи на війну… Настав той час, коли більше ніхто і ніколи в світі не переплутає Україну з московією! Роки Незалежності нашої країни покликали до неординарних підходів у висвітленні літопису, походження українців, правдивого його вивчення та впливу інших цивілізацій на сучасну українську націю… Піднімаємо з глибин історії шумерські та етруські тексти, вони не чиїсь, а наші, наших славних пращурів Українців.
У світлі викладених в обох згаданих творах прагнень автора звернути увагу читачів на першочергову важливість формування войовничої в часи війни самосвідомості, національної гідності та спільності головної мети Українців – Перемоги! Сергій Якович своїм прикладом передає учням – ліцеїстам Київського Військового Ліцею ім. Івана Богуна та учням інших освітніх закладів
любов до України та ненависть до наших ворогів! Він навчає їх не тільки військовій справі, а також любові та повазі до нашого Народу, його історичної спадщини, мови та культури. Ліцеїсти-богунці це – майбутня військова еліта України і дуже важливо та корисно те, що вони мають можливість вчитись у капітана Збройних Сил України Сергія Мартинюка – педагога, талановитого письменника, авторитетного і активного громадського діяча.
Поздоровити Сергія Яковича з виданням нових творів та подякувати йому за його літературну, ратну і громадську працю прийшли разом зі мною його друзі – Анатолій Демчук (відомий артист української естради розмовного жанру), Леся Порядченко (волонтерка, Заслужена діячка естрадного мистецтва України, доцентка УДУ імені М.П.Драгоманова), Віктор Шторм (продюсер, режисер і кіномитець), Володимир Кривобок(відомий бібліофіл, меценат, член Всеукраїнського товариства воєнних істориків при фонді «Україна-ЮНЕСКО») та інші.
Завершальним акордом цієї патріотично-мистецької зустрічі стала світлина її учасників з символічним прапором Перемоги освітян нескорених міст України.
Подякуємо Сергію Яковичу за його літературну і громадську працю, стійкість, відданість Батьківщині та мужність, і побажаємо здоров`я, Перемоги та нових творів, які прославляють Україну, наш Народ та його незламний дух і віру.
Разом – до Перемоги!
Олександр Юров
композитор, поет,
член Київського Міського Об`єднання
Всеукраїнського Товариства
«Просвіта ім. Тараса Шевченка»
