В оновленій бібліотеці Ірпінського ліцею №3 з учнями 11-А класу відбулася лабораторія натхнення «Народжені перемагати». Розпочали її педагог-організатор В’язовська Оксана Володимирівна та заступник директора з виховної роботи Данюк Лариса Костянтинівна словами поезії нашого унікального майстра пера Світогора Лелеко:
Ми разом всі!
Ми не різні!
Ми своєрідні!
Ми єдині!
Ми нескорені!
Ми незламні!
Ми Українці!
Від Сяну до Дону!
Сильні, бо безсмертні!
Сміливі, бо Гідні!
Нескорені, бо Українці!
Круті, бо Відважні!
Після чого представили нащадка славних аріїв, скіфів, антів, київських князів, викладача, прозаїка, публіциста, поета, журналіста, краєзнавця, викладача військових дисциплін ліцею імені Івана Богуна, громадського та політичного діяча, мецената, письменника Сергія Мартинюка (Світогора Лелеко – літературний псевдонім, «Письменник» – військовий позивний) Воїна, котрий «Має честь бути Українцем», Сергія Яковича Мартинюка.
Він скромно та лаконічно розповів про своє життя, але постійно акцентував увагу на основі аналізу сучасних подій важливість розвитку національної ідентичності у єдності з громадянською. Було висвітлено головні її маркери, феномен свідомого та активного громадянства, його систему ознак і властивостей, значення згуртованості, єдності, неподільності. Це стабільне сприйняття людиною себе, як представника національного чи культурного простору, як особистості, що засвоїла принципи, значущість надбань українського народу, важливі інструменти комунікації, художню мову. Митець наводив приклади з життя та творчості. 13 віршів, які увійшли в збірку, писались в окопах, на позиціях, під обстрілами. Один рядок писався в Ірпінському Будинку письменників, другий — на «Жирафі», третій — на «Караван гала», четвертий — на Водоканалі. Саме тому вони пройняті потом, порохом і бойовою славою. Сергій Якович зачитав свій вірш написаний в перші дні війни:
Я — Українець, і мене не скорити!
Українці — нескорені люди.
Я — Українець, і мене не зламати!
Українці — незламні люди.
Я — Українець, і мене не вбити!
Українці — безсмертні люди.
Я — Українець, бо Українця син,
Хай усі одвернуться,
Мертвим кричатиму до зір:
«Я — Українець всім смертям наперекір».
Не кажіть, що я нічийний:
Я — Сонце і Місяць зупиню,
Але я — Українець.
Українство — вище за любов і смерть.
У мене дух Українця,
У мене душа Українця,
У мене серце Українця,
У мене гідність Українця.
Українця народженого перемагати.
26 лютого 2022 року,
Ірпінський Будинок письменників
Надихаючи та окрилюючи всіх присутніх, митець акцентував увагу, що українська нація поєднана однією спільною метою – протистояння ворогу, захист Батьківщини, збереження своєї ідентичності, культури й життя, свободи громадян. Нас згуртовує постійне прагнення волі та минуле, спільна історія, культурна спадщина, а також майбутнє, що залежить від наших сьогоднішніх рішень та дій. Усі ми маємо різні погляди, але Батьківщина – єдина. Молодь має усвідомити свою належність до нації, а також відповідальність перед суспільством і державою, бути готовою брати відповідальність за її прийдешнє. Варто пам’ятати, що ми — голос своєї держави і творці її майбутнього. Саме тому і закінчили зустріч гаслом
Сергія Яковича Мартинюка: « Я українець і маю розум переможця!».
Дякуємо за прекрасну зустріч, подароване натхнення і віру в Україну!
Лариса ДАНЮК,
заступник директора з виховної роботи
