Нещодавно у видавництві «Міленіум» вийшло 2-ге видання накладом книга Сергія Мартинюка «13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ». Пропонуємо до Вашої уваги уривки з цієї збірки.
Спочатку, передмова директора видавництва, кандидата філософських наук Анатолія Ятченка.
Перечитую вірші С.Я.Мартинюка
з 2-го видання його книги.
Він їх писав під час боїв за м.Ірпінь у 2022 році.
С.Мартинюк такий, як на фото на обкладинці: мужній, відкритий, Справжній!
Ось один з віршів:
Я був близько до смерті —
Була вона невідворотна і близька.
Куля «вжикнула» і гілочку скосила
Якраз у сантиметрі від голови.
Чи врятував би шолом мене?
А де він, той шолом?
І бронік де?
Не треба мені бронік
І шолома не треба —
Я за своє, я за Каравангала,
Я за Ірпінь і Україну
Стояти буду до загину!
березень 2022 року,
Ірпінь, Каравангала
Далі інші вірші Сергія Мартинюка зі збірки «13 віршів, або Битва за Ірпінь змінила світ»:
***
Цей бій такий, як вчора,
І ти живий, як вчора, сьогодні…
Війна, москаль і «русскій мір»
Ґвалтівником ступає на моїй землі.
Стій, сучий потрох, тобі
не вийти вже від нас живим!
Не я до тебе, а ти прийшов до мене.
Тінь, перехоплена прицілом. Постріл —
І цей постскриптум для окупанта —
Вантаж 200 і в державу 404.
Не)(уй щастать!
Не раді тут тобі…
8 січня — 26 лютого 2022 року,
Ірпінь
~
~
Я пишаюсь першими добровольцями. В перші дні вони тримали оборону без броників і шоломів.
***
Зніму з душі холодну лють війни,
І втому там залишу на війні,
Усмішками сяють зачаровані зірки.
Я повернувся звідти — ми живі.
Я сьогодні приятелюю з Перемогою,
Поміж мертвих і живих промовляю:
Ірпінь, моє серце з тобою,
Україно, моя сила гарує в тобі.
Слава Україні!
Московити. І не мрійте, важко збирати
Вибиті зуби поломаними руками.
Героям слава!
8 січня — 16 березня 2022 року,
Ірпінь — Романівка
Вважаю, що саме битва за Ірпінь стала вирішальною і початком смерті московщини.
***
Він вдвічі за мене молодший,
Сміливий оборонець ірпінський,
Незламний мій побратим, гордовитий…
Якщо впаде Ірпінь, впаде Київ старенний,
Маркушин, Негреша, Каскад, Док, Сармат, Зоряна,
Тренер і Майкл, Письменник і зброя мисливська…
Анаконда корегує арти вал вогняний,
Люто лупашим рашистів. Вторжникам — смерть!
25 лютого 2022 року,
Ірпінський Будинок письменника
~
~
В сьогоденні я не письменник, я солдат.
***
Він пішов у вічність назавжди.
Полетів к зіркам на небо…
Воячедруже, чому сьогодні?
Чому не «русский мір», а ти пішов до неба?
Ти жити мусиш, дітей ростити,
Навчати, освіту дати, одружити.
Чому? Будь проклята, орда москвинська.
Піду і я колись у вічність,
Щоб уявно істиною повернутись.
9 січня — 27 лютого 2022 року,
Ірпінь
Саме тут, в Ірпіні й Приірпінні пишеться новітня історія світу. Тільки світ цього ще не відчув.
***
Не знаю хто як, а я радію.
Нарешті маску скинуто,
Нарешті московит показав своє справжнє
Обличчя злодюжки — тупе, бридке і хиже.
Московит хоче крові, сексу і унітазу…
Це столітній зов предків — вбивати
Воно чітко окреслено мобільними крематоріями
і криками «Візьмемо Київ за три дні!»
Від мертвого хутіна — вуха,
А не Київ за три дні!
Земля тобі бетоном, тварюко!
Не кажіть мені за братерство —
Немає його, і ніколи не було.
Це, як посмішка до немилого,
Це, як від вівці народиться лев,
Це, як яблуня народить плоди вишні,
Це, як світ без темряви.
Не нагадуй мені про війну,
Не кажи мені про «хороших» росіян.
Війна вже тут, у мене,
У мене в хаті,
У мене в Ірпіні,
У мене в Україні.
~
~
У мене була власна мотивація — я захищав свою землю, свою родину, свій дім.
Захлинешся власною блювотиною
І згориш у пересувному крематорії.
Не кажіть мені за слов’янбратів —
Маску скинуто…
Війна…
Україна переможе!
І заключненький штришочок до поборників
«русского міру».
А які саме вірші Пушкіна, Лермонтова ви
пригадуєте, коли чуєте розриви мін і снарядів?
Не кажіть — я знаю. Знаю, що соромно визнати
свою «ущербність».
24 лютого 2022 року,
Ірпінський Будинок письменників
