Дитинство. Я в селі, у бабусі на канікулах. Частенько бабуся просили сходити за чимось до сусідки і при цьому попереджала:
–Синку, якщо побачиш, що на дверях стоїть віник або коромисло, повертайся, нікого не має вдома.
–Бабуся, а що на колодку двері не зачиняють?
–Ні, а навіщо? Живуть на вулиці одні родичі і в селі не має крадіїв.
25 лютого в м. Ірпінь ми провели зустріч. Я не знав як вона пройде, але це було не важливо. Важливо, що їх – вдів, матерів, сім’ї загиблих вояків пам’ятають. Звертаюсь до всіх благодійників: не закривайте своє серце на колодку і робімо маленькими справами великі. Слава нескореним! (газета Ірпінський Вісник 3 березня 2017року)