Бучанська районна організація ВГО Спілка Офіцерів України приєднується до привітань. Енергії, наснаги, стійкості, незламності, гідності. Пишаюсь першими! Головне завдання в сьогоденні – перемога над московитами! Пам’ятаймо наше козацьке – Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води! І ми це зробимо! Бажаю всім віри в себе!Віри в ЗСУ! Віри в Україну! Голова Бучанської р/о СОУ Сергій Мартинюк.
Вітаємо з Днем народження Спілки офіцерів України! 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України в 9 розділі(Зовнішня і внутрішня безпека) якої сказано: “Українська РСР має право на власні ЗС”. Фактично з цього моменту почався процес відродження власних Збройних сил України. Офіцери-патріоти почали шукати спосіб реалізації цього тепер вже законного права. Як згадував полковник В. Лазоркін: «у 1990 році вони утворили Львівський обласний громадський Комітет за відродження Української Національної Армії, який став для офіцерів-патріотів тим дискусійним майданчиком, що дозволив розширити по всій Україні ідею створення Збройних Сил України і перевести її у практичну площину реалізації.Головою Комітету був викладач історії старший лейтенант запасу Сергій Рудюк, головою секретаріату Комітету був полковник Віталій Лазоркін, членами Комітету були: вояк УПА Микола Сливка, народний депутат України Ігор Деркач, Ростислав Онищак, Степан Вус, Роман Роп, Ярослав Грядовий, Михайло Біляковський, Ярослав Керницький, Сергій Радченко, Василь Презмірський, Андрій Кирчів, Валерій Савонюк, Юрій Криворучко, підполковник запасу Валентин Пилипчук з Житомира, капітан запасу Віталій Чичило з Києва, член Української Республіканської партії Богдан Матіяшек.В Україні станом на кінець липня 1990 року для легального утворення та утримання Збройних Сил не було ні військового законодавства, ні правової бази.»Почався пошук законодавчого забезпечення цього процесу. Офіційно це питання розглядалося на Другому зборі Народного Руху вже в жовтні 1990 року, а як програму дій щодо створення Збройних Сил України, на основі оприлюдненої головою секретаріату Комітету полковником Віталієм Лазоркіним Концепції створення Збройних Сил України, підтримала Перша сесія Великої Ради Народного Руху України 1 грудня 1990 року і вже 2-3 лютого 1991 року, в умовах ще існуючого Радянського Союзу, в Києві за ініціативи Військової колегії Народного Руху України, при підтримці Української республіканської партії на чолі з Левком Лук’яненком, національно свідомих народних депутатів України – членів Народної Ради у Верховній Раді України та українських офіцерів-патріотів була підготовлена і проведена науково-теоретична конференція на тему:”Зовнішня і внутрішня безпека України: концепція Української Армії та пошуки шляхів її створення“. Ідеї цієї науково-теоретичної конференції найшли відгук в серцях багатьох патріотів незалежної самостійної соборної України, а тому в найближчі вихідні до чергової річниці утворення Української Військової Організації (УВО) під проводом полковника Євгена Коновальця, яка відбулася 30 липня 1920р., вже 27-28 липня 1991 року(субота, неділя) в нашій столиці Києві в приміщенні Центральної Ради(вул.Володимирська, 57), оточеному військовими патрулями та агентами КДБ, українськими офіцерами – патріотами проведено скликаний Рухом перший (установчий) з’їзд офіцерів, які проходили службу на території України і обстоювали ідею Українського війська, а 28 липня 1991р. на з’їзді створено першу у відроджуваній незалежній Україні добровільну військово–патріотичну громадську організацію – Спілку офіцерів України(СОУ), прийнято статут цієї організації та обрано керівництво цієї організації. Головою СОУ народного депутата СРСР полковника св.п.Вілена Мартиросяна.Активними учасниками підготовки і проведення 1-го з’їзду Спілки офіцерів України були: В.Мулява, В.Чичило, В.Мартиросян, В.Лазоркін., О.Скіпальський, О.Нижник, І.Рибалко, А.Шміло, Л.Бровченко, В.Пилипчук, А.Кошиль, А.Русначенко, Г.Омельченко, народні депутати України О.Ємець, О.Гудима, М.Поровський, Л.Лук’яненко, І.Деркач,С.Колесник, поетеса М.Влад, представник української діаспори Р.Зварич.Першим Головою Спілки офіцерів України було обрано вірменина, народного депутата СРСР, полковника св.п.Вілена Мартиросяна.І сталося це в день щорічного свята Рівноапостольного Великого князя Володимира – День Хрещення Русі-України. А рівно через рік, 28 липня 1992р. було піднято Державний прапор України на першому кораблі, побудованому для ВМС України – кораблі управління “Славутич”.Цікаво, що в цей же день:28 липня 1672р. — Гетьман Петро Дорошенко розбив поляків біля Четвертинівки. 28 липня 1914р. – розпочалася Перша світова війна. Перша світова війна була протистоянням двох військово–політичних блоків європейських держав – Антанти (Англія, Франція та Росія) та Австро–німецького блоку. Приводом до початку війни стало вбивство 28 червня 1914 року наступника австро–угорського престолу ерцгерцога Франца–Фердінанда сербськими націоналістами в Сараєво (Боснія). Під тиском Німеччини Австро–Угорщина 23 липня пред’явила ультиматум і, попри згоду Белграда виконати практично всі вимоги Відня, 25 липня розірвала дипломатичні відносини, а 28 липня оголосила Сербії війну. Українці змушені були воювати на боці російської (3,5 млн.) та австрійської (250 тис.) армій, по суті, один проти одного.28 липня 1942р. — народний комісар оборони СРСР видав наказ №227 (“Ні кроку назад”). Оголошений в усіх частинах і підрозділах діючої армії, він категорично, під загрозою розстрілу на місці, забороняв відступ військ без спеціального розпорядження вищого командування…В усіх областях держави, місті Севастополі та в столиці України Києві створені регіональні організації СОУ. Київська організація СОУ була зареєстрована Розпорядженням Представника Президента України у м.Києві ще 23 квітня 1992р. за реєстраційним №86 та має особливий статус. Голова Київської організації СОУ, згідно з вимогами Статуту СОУ, є одночасно і заступником Голови СОУ та членом Проводу СОУ. Основною метою СОУ була визначена: “Консолідація зусиль офіцерів навколо української державотворчої ідеї та сприяння створенню професійних Збройних Сил України парламентсько-правовим шляхом”. Разом з тим, СОУ сприяла поверненню військовослужбовців Радянської Армії – українців до України, займається соціальним захистом військовослужбовців та членів їх родин, запобігала незаконному вивезенню за межі України військового майна та озброєння. Одразу після свого створення СОУ активно включилася в боротьбу за незалежність Української держави, виступила проти повернення тоталітарного режиму прихильників ГКЧП в Україні.СОУ зробила надзвичайно великий внесок у створення законодавчої бази Збройних Сил України. Зокрема, її членами розроблено Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України, Концепцію Військово-Морських Сил України, Концепцію Соціально-психологічної служби Збройних Сил України, Закон України “Про оборону України”, Закон України “Про Збройні Сили України”, Закон України “Про Національну Гвардію України”, Воєнну доктрину України, Закон України „Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей”, інші законодавчі й нормативно-правові акти. Робота над вдосконаленням законодавчої бази України членами СОУ продовжується і нині через співпрацю як з виконавчою владою України, так і співпрацюючи з національно патріотичними народними депутатами України. Багато й плідно працювали і продовжують працювати члени СОУ над перекладом й редагуванням перших військових статутів, навчальної та навчально-методичної літератури.З січня 1992 року разом з Міністром оборони України Костянтином Морозовим організовували прийом присяги у військових частинах, військових комісаріатах та підпорядкуванню цих військових частин Міністерству оборони України, містах і селах України.СОУ відіграла значну роль у формуванні Міністерства оборони України. Її членами було розроблене Положення про Міністерство оборони України, а члени Спілки склали групу консультантів першого Міністра оборони незалежної країни К.Морозова. Спілка готувала й проводила науково-практичні конференції з питань реформування Збройних сил України. Завдяки зусиллям СОУ було створено Комітет з соціального захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України в якому майже всі обласні організації очолили члени СОУ. Члени СОУ брали участь у міждержавних переговорах про повернення в Україну українців-військовослужбовців Радянської Армії. Ініціювали підпорядкування Чорноморського Флоту колишнього СРСР Україні, та виведення його російської частини з Криму. На базі Севастопільської організації СОУ вже 05 квітня 1992р. створено Оперативну, яка пізніше переросла в Організаційну групу ВМСУ, а на її базі вже було сформовано штаб ВМСУ і відроджено Військово-Морські Сили України.В перші 3-4 роки з часу проголошення Україною державного суверенітету України, осередки СОУ у військових гарнізонах перешкоджали вивезенню за межі України військового майна, техніки, озброєння, домагалися від командування військових частин служіння українській державі, виконання наказів Міністра оборони України, Законів України.Систематично займаємося і сприянням національно-патріотичному вихованню української молоді та особового складу Збройних Сил України, проведенням науково-практичних конференцій, семінарів та інших публічних заходів. Зокрема, Київська організація СОУ щорічно проводить поїздки по місцях нашої героїчної історії: на місця боїв на Трубежі, під Крутами, Гурбами, Берестечком, Конотопом, відвідуємо Олевськ, Батурин, Базар, Мигалки, Биківню, Канів, Медвин, Розриту могилу, Холодний Яр, Турівку тощо з залученням ліцеїстів ліцею Богуна, курсантів Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Військового Інституту Національного університету імені Тараса Шевченка та інших.Найвищими керівними структурами СОУ є: З’їзд СОУ – вища керівна структура СОУ, Виконавчий комітет СОУ (вища виконавча структура СОУ), Провід СОУ – вища виконавча структура СОУ (між Виконавчими комітетами СОУ та з’їздами). Секретаріат СОУ – вища виконавча структура у складі Виконавчого комітету та Проводу СОУВ областях – обласні організації СОУ: конференція, Виконавчий комітет обласної організації, Провід обласної організації.Нижча одиниця – осередок.На час створення, СОУ мала 25 обласних організацій та дві м.Києва й Севастополя.Метою діяльності нашої організації також є:- сприяння якісній підготовці молоді до служби в Збройних Силах та інших воєнізованих формуваннях України;- популяризація та розвиток українських військових традицій;- дослідження та об’єктивне висвітлення героїчної української військової історії;- відродження та популяризація діяльності українських військово-спортивних організацій;- сприяння розвитку контактів з військовиками визвольних змагань як в Україні, так і поза її межами, а також з військовиками інших держав. За свою відданість справі й незалежній українській державі значна частина спілчан зазнала утисків, включно зі звільненням з лав формальних Збройних сил СНГ, Чорноморського флоту, і навіть Збройних сил України, пониженням у посадах, затримці військових звань й т.і. Це призвело до суттєвого зменшення чисельності організації з 17 тисяч військовослужбовців до 10 – 12 тисяч.Серед членів СОУ – народні депутати України всіх скликань, депутати місцевих рад та судді всіх рівнів, в тому числі Конституційного суду. З 1994 по 1998 рік Спілка офіцерів України мала у парламенті 21 народного депутата. З них Григорій Омельченко – народний депутат з другого по шосте скликань, Іван Білас, Віктор Шишкін – були головами комітетів Верховної Ради України. Семеро членів СОУ – Г.Манчуленко, Л. Лук’яненко, Є. Лупаков, В. Білоус, Б. Кожин, О. Скіпальський, В. Мулява, С. Хмара, В. Червоній та інші – як народні депутати України, працювали у Комітеті з питань оборони й національної безпеки. Двоє членів СОУ були суддями Конституційного Суду України: генерал-лейтенант Михайло Костицький та капітан Віктор Шишкін (з 4 серпня 2006 року і по 21 липня 2015) – він же перший Генеральний прокурор України. Микола Мельник – член Центральної Виборчої Комісії. Віце-адмірал Б.Кожин – перший командувач ВМС України та дворазовий Голова СОУ. Генерал-лейтенант Олександр Скіпальський – творець і з 1991р. – начальник Управління військової контррозвідки СБУ, начальник Головного управління розвідки Міноборони, 2006–2007 очолював Управління СБУ в Донецькій області, триразовий Голова Спілки офіцерів України. Св.п. майор запасу В.Червоній – колишній голова Рівненської обласної держадміністрації 2005 – 2006 рік. Генерал-лейтенант Григорій Омельченко й св.п.Левко Лук’яненко та Степан Хмара є Героями України і найбільшими громадськими й політичними діячами сучасності. Капітан 2 рангу Микола Гук та підполковник Віктор Крюков, майор МВС Василь Коряк були обрані головами міст Дрогобич, Знам’янка, Лебедин. Загинувший від рук сепаратистів в 2014р. підполковник Василь Тертецький – колишній заступник Харківського міського голови, перед цим неодноразово обирався міським головою Миргороду.Народний депутат України II скликання, один з засновників відродження Військово-Морських Сил України, колишній Голова Севастопільської, а потім і Київської організацій СОУ, капітан 1 рангу Євген Лупаков був Головою СОУ під час Євромайдану та початку нинішньої російсько-української війни.Лише в лавах СОУ і нині одночасно працюють як офіцери всіх військових формувань України, так і офіцери військових формувань, дякувати Богу, зниклого СРСР, вояки УПА та дивізійники…Серед них( як приклад, бо таких, в наших лавах багато) члени Спілки офіцерів України: – Почесний громадянин міст Львова та Коломиї, Член Коломийської міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю, Герой України, Герой кримсько-татарського народу сотенний УПА св.п.Мирослав Симчич 1923р.н., який зі своїми підлеглими до кінця 1948 року вів бойові дії з радянськими окупантами, якому при житті в Коломиї вдячні односельці поставили пам’ятник, , який за 2,5 години бою повністю знищив дивізію НКВД разом з її командиром героєм СРСР генерал-лейтенантом М.Дергачовим- понад 15 вантажівок-студебекерів тісно напханих солдатами і одну легкову автомашину – знищили майже всіх 405 солдатів та офіцерів НКВС, що перед цим займалася депортацією кримських татар з Криму і намагалася виконати злочинний наказ Жукова про депортацію українців; звільнений з радянських концтаборів у 1985 році, усього відбув в ув’язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні;- Почесний громадянин м.Івано-Франківська, голова Івано-Франківської Станиці Галицького братства колишніх вояків дивізії «Галичина» УНА св.п. Михайло Мулик 1920р.н., який в першому ж бою під Бродами потрапив у хижацькі лапи московських сатрапів і був засуджений за ст.54-1 «а» – «зрада Батьківщині» КК Української РСР (маріонетки радянських окупантів) на 10 років радянських концтаборів «за зраду батьківщині». Видав за власні мізерні кошти 9 книг своїх спогадів. Зверніть увагу на їх назви: «Дух, що тіло рве до бою…», «Від січового стрілецтва–до Революції гідності», які є зразком підручників з національно-патріотичного виховання нашої молоді, проводив сам і організовував зустрічі з вояками АТО, ООС та молоддю, концерти…Рішенням Нюрнбергського трибуналу ні вояки УПА, ні вояки «дивізійники» не визнані військовими злочинцями і тому цивілізований світ визнає їх комбатантами Другої світової війни! Це вони і тисячі їм подібних народних Героїв України зі зброєю в руках наближали нинішню Незалежність України!Не дивлячись на свій поважний вік, вони займалися військово-патріотичним вихованням нашої молоді, обоє були учасниками Євромайдану…Серед тих, хто потребує нашої особливої шани – ті, які відійшли у вічність: капітан Олександр Ємець, підполковник Анатолій Єрмак, генерал – майор Цибуленко, генерал-майор Григорій Темко, полковник Роман Костюк, майор Святомир Фостун та інші наші побратими. Офіційною та робочою мовою організації є українська мова. Цілі і завдання, напрямки діяльності нашої організації:- співпраця з іншими громадськими об’єднаннями для відродження нашої героїчної історії, розвитку та поширення сучасної військової думки в Україні, організація і проведення конференцій, семінарів з військових питань, власна видавнича діяльність;- упорядкування української військової термінології, підготовка військово-технічних та інших словників на військову тематику, підручників та військово-технічної літератури українською мовою, залучення до цієї роботи фахівців-філологів;- поширення нових прогресивних методологій викладання військових дисциплін у військових учбових закладах;- сприяння створенню організацій, установ і закладів, в тому числі і госпрозрахункових з правами юридичної особи, що своєю діяльністю допомагають досягненню поставлених організацією цілей та виконанню статутних завдань. СОУ будує свою діяльність на ідеологічних засадах українського націоналізму, брала й бере активну участь у громадсько-політичному житті держави у своїй діяльності співпрацює з усіма національно – патріотичними партіями і громадськими організаціями України, в першу чергу з Конґресом Українських Націоналістів, РУХом, Українською республіканською партією, ветеранами ОУН-УПА, Товариством політв’язнів і репресованих, Просвітою тощо, регулярно відгукується на всі події в столиці, державі і в світі: заявами, пікетуваннями, мітингами тощо. На всіх рівнях своєї діяльності проводить військово-патріотичну роботу. До десятої річниці створення СОУ, з ініціативи бувшого Голови Спілки офіцерів України, першого командувача Військово Морських Сил України віце-адмірала Бориса Кожина, нами видано книгу з історії СОУ:- „Шануймося, панове офіцери”. Періодично СОУ видавала свою газету ”Слово і честь”, а Київська організація – свій “Вісник”. Маємо постійно діючий веб-сайт для Інтернет і постійно виставляємо та поновлюємо на ньому свої матеріали. Представники Спілки є в усіх силових структурах держави, державних і регіональних структурах виконавчої влади, а також в Верховній Раді України та Конституційному Суді України. Сьогодні нашу організацію очолює полковник О.Сасько. Спілка має свої структури і за межами України – у місцях помешкання української діаспори: в Великій Британії, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Німеччині та інших країнах світу. Найбільш активним був осередок у Великій Британії, який очолював св.пам’яті Святомир Фостун. Від них ми постійно отримуємо найцінніше – живе спілкування з тими героями України, які всім своїм життям прискорювали нашу сьогоднішню незалежність. СОУ брала активну участь у Помаранчевій революції, в тому числі у військовому проекті штабу Нашої України та Євромайдані – військовий патруль по підтримці правопорядку.Багато з наших членів брали і нині беруть участь в бойових діях з московськими окупантами на сході України, отримали державні та інші бойові нагороди, на жаль є і поранені та загиблі… Членами Організації можуть бути: генерали, адмірали, офіцери, мічмани та прапорщики дійсної служби, запасу або у відставці Збройних сил і інших силових структур, учасники визвольних змагань, курсанти випускних курсів вищих військових та інших силових структур учбових закладів, які визнають Статут Організації, сплачують членські внески, сприяють досягненню мети її діяльності, беруть активну участь у роботі Організації та виконують рішення керівних органів Організації. Прийняття членів до Організації здійснюється на зборах первинного осередку на підставі письмової заяви кандидата та рекомендацій не менше двох членів Спілки офіцерів України з наступним затвердженням Виконкомом Організації. Кожний член Організації має право вільного виходу зі складу Організації на основі письмової заяви про вихід без пояснень мотивів виходу. Вступаючи до Організації, кожен її член обов’язково приймає на себе зобов’язання виконувати КОДЕКС ЧЕСТІ члена Спілки офіцерів УкраїниНа жаль на сьогодні ще не всі офіцери, прапорщики і мічмани дійсної служби та запасу і у відставці, наші ветерани визвольних змагань, ветерани нинішньої, чергової російсько-української війни (т.зв. АТО, нині – ООС), членством яких в Спілці офіцерів України ми б мали пишатися, є членами СОУ. Але я впевнений, що прочитавши цей матеріал про нашу Спілку, вони відчують той військовий, національно – патріотичний порив, який привів їх до лав силових структур, Героїв АТО, ООС, ОУН – УПА, дивізійників тощо і звернуться до нас зі своїми заявами про вступ до СОУ. Особливе звернення до наших ветеранів визвольних змагань. Адже вони і сьогодні, дякувати Богу вже офіційно визнані владою, відчувають себе захисниками, борцями за відновлення незалежності України, а тому не можуть залишатися поза лавами тих, хто і сьогодні продовжує їх святу справу. Наша організація, з перших днів свого існування виконує ідею про примирення всіх учасників Другої світової війни. Серед наших членів нема ніяких протиріч між тими хто визволяв Україну чи то від нацистської Німеччини, чи то від комуністичного СРСР, чи то від обох загарбників одночасно, чи то в лавах Червоної армії, чи то в лавах дивізійників, чи то в лавах УПА. Рядовими членами Спілки офіцерів були: останній Командувач УПА генерал-хорунжий Василь Кук, Герой Радянського Союзу (звання отримав за звільнення Севастополя від німецьких окупантів) віце-адмірал Володимир Пилипенко, Голова Лондонського осередку СОУ, голова Президії головної Управи Об’єднання Бувших Вояків Українців у Великій Британії, Доктор юридичних наук майор-дивізійник Святомир Фостун, Герой України сотенний УПА Мирослав Симчич… З метою громадянського примирення ветеранів війни проводиться широка роз’яснювальна робота, неодноразово скликалися круглі столи української громадськості. Ми закликаємо до співпраці всі українські ветеранські організації і готові негайно укласти з ними двосторонні договори про таку співпрацю. Чинне законодавство України дає право всім вам одночасно бути і членами Спілки офіцерів України не полишаючи лав тих громадських організацій або партій, членами яких ви вже являєтеся.Незалежно від політичної ситуації в Україні, Спілка офіцерів у своїх діях керується українською національною ідеєю, яка в собі містить – всебічний, вільний розвиток та захист української нації.
