Доброго ранку всім Гідним і Незламним.
101 день і Україна стоїть і буде жити. Жити і квітнути незвичайними квітами свободи.
Вчора зустрів прекрасну жінку-берегиню з першого Ірпінського штабу ТрО в Будинку письменників. Пані Оксано разом з чоловіком забезпечували господарську діяльність оборонців Ірпеня. Їжа смачна і завжди був на столі якись смаколик до добровольчого столу. І кава смачнюща з присмаком Ірпінської доброзичливості і письменницького гарту. І присмак у кави бойовий – “Бийте хлопці загарбників і відправляйте їх до кобзона. Бо важко збирати вибиті зуби поломаними руками”. Так і робили. Хоч інколи без бойової зброї, а з мисливськими рушницями, але лупашили рашистів всім чим могли. І тримали оборону, і наступали, і помирали з гідно піднятою головою, але Ірпінь стояв довгих два тижня. Так рашисти змоглися окупували тільки 30% Ірпіня і далі всьо, здулися…
Дякую пані Оксано за чарівні руки господині кухні, за сміливість і гоноровість. Саме такі як Ваша родина є творцями новітнього літопису Ірпінського краю.
І наостанок. Мав честь вчора подарувати свою книгу родині Савчуків. Я обіцяв на початку війни, що якщо виживемо обов’язково це зроблю. Вижили, набили мордяку рашистам, вигнали з Ірпіня і відбудовуємо наш класний Ірпінь. Від мертвого хутіна вуха вам рашисти, а не Ірпінь і Україна.
Віримо в себе.
Віримо в Україну.