“Прорив” – мала Волинська антологія вийшла друком в 2013 році. Видання Асоціації незалежних Волинських письменників імені Павла Чубинського. Пишаюсь, що на 212 сторінці є мої твори – “На рідній, не своїй землі”. З передмови до видання – “10 років тому з ініціативи Олексія Дмитровича Добка була заснована Асоціація незалежних Волинських письменників ім. Павла Чубинського. Нині увазі читачів представляємо малу Волинську антологію “Прорив” – своєрідний звіт старших і молодших, тих, хто стояв біля витоків Асоціації, і тих, хто поповнив її лави недавно. Особливо радує, що за ці роки до її творчої діяльності долучилися й представники інших регіонів України: Дніпропетровщини, Львівщини, Одещини, Харківщини.Тут проза і поезія, публіцистика й роздуми. Всі вони різні, та об’єднує їх одне – незрадлива любов до України, бажання своєю творчістю сприяти утвердженню її справжньої незалежності, турбота про долю рідного слова й культури”. В антологію ввійшли доробки сорока авторів. Загальний тираж 150 примірників. Упорядник, співавтор, художній редактор – Олексій Добко. Друкувалась антологія в ПрАТ “Волинська обласна друкарня”. ISBN – 978-966-361-713-8. Твори дійсно різні, але головне – Україна. Це щира і сильна любов до рідної України. Пишаюсь “Проривом”. Постскриптум – не знаю чи давалась рецензія на “Прорив” в місцевій пресі. Напевно, щось було. Але, хто захоче той знайде газету і рецензію. І ще з передмови: “Обійдемось без бузини!!! Україна понад усе. Тож слава Їй!”
Велика заслуга в виданні цієї антології належить Олексію Добко. Він був ідейним натхненником цього “Прорива”. Я вже з 2008 року був членом Асоціації незалежних Волинських письменників і теж активно долучався до видавничих справ асоціації. Декілька разів я приїздив до Луцька і ми з Олексієм Дмитровичем подовгу розмовляли і будували великі плани на майбутне. І в один із моїх приїздів до Луцька вирішили надрукувати антологію. Ми вже тоді вирішили, що треба робити Всеукраїнськую Лігу письменників і заявляти про себе. Вже пізніше я започаткував осередок (він діє і в сьогоденні) Асоціації в рідному місті Балта, а в подальшому і Ліги. Звичайно коли отримав свій примірник “Прорива” було надзвичайно приємно тримати в руках і відчувати себе причетним до чогось справді величного і літописного. Готувалось видання досить довгенько. Роботи і твори пересилалися поштою, звичайними листами. Допомогав редагувати і набирати комп’ютерну верстку неперевершений і прекрасний письменник Петро Коробчук. Шана велика йому за допомогу. Я пишаюсь тим, що ми це зробили. Пишаюсь тим, що приймав в цьому участь. Пам’ятайте – головне бути не першим, а завжди головним. Вірте в себе. І заключний штришок і вірш з передмови: “Земне життя – мить одна – Божий дар людині… Хто віддавсь тому сповна, Того ім’я в пошані нині!” – Олексій Добко.
