Щиро дякую – Diaspora.ua за цікавий матеріал про видатну Українку. Можу написати сам, але хочу щоб як можно більше людей читали сайт і долучалися до створення нової нації із попелу старої. Нації з розумом Переможців. МАРІЯ (МАРІЕТТА) КАПНІСТ – українська акторка, яка зіграла у понад 120 художніх фільмах, створивши яскраві незабутні образи. Напевне, хтось впізнає в ній Наїну з “Руслана та Людмили”, Ізергіль з “Табір іде у небо” чи Відьму з одноіменного фільму….Але графиня з роду поета Василя Капніста і пра-правнучка легендарного кошового отамана Івана Сірка опинилася на омріяній сцені майже наприкінці свого життя – змучена, постаріла, з відбитком пережитих страждань. До того у неї було неймовірне, ніби важкий драматичний фільм, життя.Марія народилася 4 квітня 1914 року у заможній дворянській родині, була наймолодшою з п’яти дітей і мала все – гувернанток, найкращих вчителів, шикарний особняк в Судаку на 70 кімнат і прекрасні перспективи, позаяк була розумною і вродливою. Однак у сім років її дитинство трагічно закінчилося з безцеремонним вторгенням в дім та в життя її родини чекістів…Далі були розстріли її рідних комуністами, переслідування, неможливість навчатися омріяній нею акторській справі через дворянське походження. Потім через відмову відомому збоченцю Берії – два десятки років концтаборів… Там, в нелюдських умовах, при постійних знущаннях та тортурах, які вона дивом пережила, вона не втратила себе, свою гідність та людяність. Сила духу та витривалість цієї тендітної українки вражає – в тих нелюдських умовах вона змогла народити дочку, хоча всю вагітність її піддавали жорстоким тортурам, про які навіть читати нестерпно. А ще – кохання всього життя, яке змушувало, зціпивши зуби (доки вона їх мала), терпіти усі муки, і якого зрештою вона сама зреклася…Після заслання Марія Капніст приїхала до Києва. Вже немолода, побита життям та радянською системою, позбавлена усього жінка мала розпочинати життя заново, з нуля. Ночувала на вокзалі чи в парку, іноді – в телефонній будці, на їжу заробляла як двірничка.Про кіно та сцену, напевне, вже і думок не було, хоча замолоду їй пророкували блискучу театральну кар’єру. Ще б пак – з її красою, шляхетністю, породою та талантом! Але тепер, наприкінці 1950-х років, це, здавалося, була вже зовсім інша жінка – змучена, згорьована, з загостреними до страшного рисами обличчя, запалими очима… Та якраз в цих очах і зберігся вогонь! Той, що горів в серцях її славних предків. Той, що змушував цілі війська ворогів Сірка відступати… Той вогонь, що видав її шляхетність та властиву справжнім аристократам силу, які з неї не змогли вибити ні чекісти, ні знависнілі наглядачі в таборах.Мабуть, саме цей незламний погляд і привернув увагу одного з режисерів кіностудії Довженка. Не сумніваючись, що перед ним акторка, він спитав жінку у куфайці, в якому фільмі вона знімається, і запросив у свою картину «Таврія». Марія не побоялася і погодилася. Вона вже нічого не боялася. Розповідають, що одного разу під час зйомок вона одним лише поглядом зупинила тигра, з яким не могли впоратися дресирувальники. Єдине, чого боялася графиня – спуститися в підземний перехід. Після довгих років каторжних робіт на шахтах Караганди це було єдине, що її справді лякало до тремору… Тому вона завжди переходила жваву дорогу в кілька смуг від кіностудії Довженка між машинами. Одного разу, так перебігаючи дорогу, Марія Капніст потрапила під колеса автомобіля, і тихо відійшла у засвіти в лікарні 25 жовтня 1993 року.Її історію неможливо читати без сліз, але, прочитавши її, кожен з нас отримує дещо більше, ніж сльози, відчуття суму, співчуття та обурення. Ця історія, як не дивно, дає потужний імпульс до дії, виховання самоповаги, почуття вдячності за життя та бажання жити і боротися за нього. Недарма на родинному гербі графів Капніст чорним по золоту було викарбовано девіз «Sub Igne Immotus» – «Незворушний під вогнем». Марія Капніст залишалася вірною йому до останнього подиху.ⒸDiaspora.ua

Текст підготовлено для Diaspora.ua на основі відкритих джерел, передрук і використання – за умови згадки на початку тексту та активного посилання та Diaspora.ua. Чудовий український радіофільм про долю Марієтти Капніст можна послухати тут: http://ukr.radio/schedule/play-archive.html…#УД_Марія_Капніст