Вибори до ВР. Моя листівка по агітації. Одне – єдине, що я міг донести до виборців. Всюди і повсякчас тільки одне обличчя – “спаситель” Л.Клімов. Бр-р-р, як згадаю. Телебачення – ні, газети – ні. Я таки дійшов до кінця виборчих перегонів. У мене була найкраща команда у світі – моя Родина, Сергій Калінін ( писав статті, а їх не хотіли друкувати), Сашко Нігматулін, Сергій Єлфімов. Один журналіст В.Зуев (Подільськ) взяв інтерв’ю. Ми таких листівок розповсюдили близько 30 тисяч. Зранку кожен брав на себе одне село і наступного дня мінялись селами. Пересування на попутках. Вечором збір, обмін думками і план на завтра. Десь, за три тижні до кінця виборчих перегонів, мої опоненти зрозуміли, що я не буду знімати свою кандидатуру (не купляюсь і не продаюсь), то пролунали погрози. Ми сиділи втрьох- я, Калінін, Елфімов. Запропонував друзям відійти від мене, розповсюдити чутки, що я поганий і вони мене покинули. У всіх родини і на пам’яті, ще той “беспредел” який робили бандюки Клімова і Скоріка в 2004 році. 2004 рік – це був особливий рік виборів. Товсті і зухвалі пики команди бандюків “голубих” регіоналів. Вони “господарі” життя, а всі інші селюки і “колхозна бидлота” без права голосу. Бійки, потасовки, суперечки були постійні. Тоді ми перемогли.
— Так, Мартинюк, не “напрягай” язика. Ти наш і ми з тобою до кінця. Кого боятися? Їх? Хай вони нас бояться. – відповів Калінін
— Да, Серый, прекрати обращать внимание. Мы с тобой и до конца разом. – підтримав Елфімов.
— Дякую друзі, але до ранку подумайте… – я хотів підвести підсумок…
— Думати ми не будемо. Зараз проведемо тебе додому, а Еля сьогодні переночує у мене. Завтра о 7-й ранку в офісі і по селах на агітацію. – поставив крапку Сергій Калінін.
Так разом і закінчили виборчу агітацію.
Дякую Вам друзі…

ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

– Яка моя родина?
Маю чудову дружину. За фахом вчитель фізики і математики. Закінчила наш рідний Одеський педагогічний університет. Разом живемо понад 30 років. Я пишаюсь тим що колись вона вибрала мене. Маю двійку чудових доньок. Обидві мають юридичну освіту. старша дочка подарувала нам онука Романа. Я пишаюсь своєю сім’єю.
– Як я розумію економіку?
Головне правило яке має домінувати: «Витрачати те, що маємо і заробляти більше ніж витрачати». Друге, це те, що за роки бездержавності, окупації, свавілля в країні ми перетворилися на прохачів. Стоїмо з протягнутою долонею і просимо у держави: дайте роботу, квартиру, машину, ділянку під будівництво, відпустку, путівку на відпочинок, зарплату.» Ми відвикли дбати про себе і були «щасливими» рабами. Але ніхто не хоче давати державі. Є гарна наша приказка: «Злидоті ніхто не допоможе окрім неї самої». Вважаю що гасло «Роби, купуй, захищай Українське бо, це твоє» в сьогоденні актуальне як ніколи. Кожен має робити свій маленький подвиг в ім’я України у себе на вулиці, селі, місті, країні. Це буде перемога в економіці.
– Моя ціль в політиці?
Вважаю, що в політиці немає цілі. Є мета і сила волі довести цю мету. Воля без мети – що дитина без майбутнього. В сьогоденні ми є духовно поневолені. Ми співаємо пісні про волю, але не хочемо волю осмислювати по рідному. У нас рабські розуміння понять: неволя називається волею, бідне життя – заможним, чуже – рідним, зрада – достойністю, рабська праця – змаганням за здобуття стахановської премії (або іншої премії). Нас привчили щоб ми зневажали те, що для нас рідне. І любили те, що для нас чуже. Хочуть, щоб ми були людьми без гідності, без імені і роду. Це українців пригноблює і спустошує душу. Моя мета – Українська гідність. Це можливо і в політиці. Рабське мислення треба змінювати.
– Як я ставлюсь до Президента України?
З повагою. Президент має бути Президентом.
– Як я ставлюсь до А. Яценюка і об’єднаної опозиції «За Батьківщину».
До А.Яценюка з повагою, ми зустрічались в 2010 році в м. Луцьку. Він тоді виступав перед студентами, але у мене склалося враження що він студентів слухав і не чув, теж саме і студенти чули, але не слухали. В сьогоденні А. Яценюк і «об’єднана опозиція» на мій погляд зробили помилку. Вони біжать за кількістю, а не за якістю в партійному списку. Звичайно, Українець вільний обирати, але повинен знати що «війну» між двома частинами суспільства ми вже проходили. Повинно бути щось нове, святе і українське.
– Чи є я націоналістом?
Слово «націоналіст» в перекладі на українську мову значить «народник». Він живе в народі, живе з народом і для народу. Народник вірить, що своїм достойним життям звеличує достойне ім’я свого народу. Вважаю, що справа не в слові «націоналіст», а в тому які істини вкладаються в це слово. Я є тілом і душею народу. З рідного постає рідне. Пишаюсь, що я Патріот-Народник. Як приклад: лелек менше ніж горобців, та лелеку це не лякає, і він лишається лелекою.
– Чому я в Українській Народній партії?
Перше: я належу до політичної сили яка в новітній історії Україні веде свій родовід з 1989 року. Друге: Не звик зраджувати і завжди дотримую свої обіцянки.
– Чому ми про неї не чули?
Не чули, бо не хотіли чути. УПН завжди відігравала важливу політичну роль. Згадайте старе українське: «не треба бути першим, важливо бути головним».
– Як я ставлюсь до мовного закону?
Закон потрібний, але не в такому вигляді та не з таким голосуванням. Переконаний, що захищати треба рідну українську мову. Порада патріотам: «Навчи друга української».
– Чи знаю я що не всі є мої прихильники?
Завжди було так, комусь подобаєшся, комусь ні. Це є природньо. Намагання подобатися всім – це шлях в нікуди. Вважаю своїм пріоритетом це започаткувати нове мислення нової Української еліти. Рідна сила, віра, гідність, мудрість – це має стати дороговказом для Української аристократії. У нас чудова молодь. Вона задає собі питання і хоче знайти відповіді. Я хочу навчити молодь: якщо рідне є бідним – зроби його багатим, обкидане болотом – обмий, негарне – зроби його чарівним, слабке – зроби сильним, хворе – вилікуй, будь вільною людиною, ти нова еліта Європи.
– Хто мене «просуває» та «фінансує»?
Кандидатом в народні депутати висунула Українська Народна Партія. Ніхто не «просуває», не «кришує», роблю це сам. Фінансово допомагають друзі! Є бажання змінити край на краще – приєднуйся!
– Що я пропоную!
Наразі йде настирлива боротьба за володіння думкою і свідомістю Українців: голова – Українська, а зміст в неї вкладається – Чужий. Багато людей скаржиться що на них тиснуть, погрожують, заставляють голосувати за ПР. Це роблять сільські голови, директори шкіл, дитячих садочків, керівники державних установ. Це мені відомо і цих людей ми беремо на облік. Зміниться влада і кожний отримає те, що він заслуговує. Для цієї антинародної влади, перекинчиків, забудьків, тушок час прощення скінчився. Шановні краяни! Бог дав нам силу, розум і право спасати себе від тих, які зазіхають на наш розум, волю, віру, на наші права й життя. Скористайтесь своїм правом, станьте вільними. Шануймося – ми цього варті!